Мистецтво самовідданого запозичення

Липень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
7
799 переглядів

Авторка висловлює особисту подяку Жанні Озірній за переклад з англійської мови основної частини тексту.

«Подорож на Схід»

5 серпня – 30 вересня 2011, Ґалерея «Арсенал», Білосток (Польща);

1–13 листопада 2011, «Мистецький Арсенал», Київ (Україна);

1 грудня 2011 – 29 січня 2012, Музей сучасного мистецтва «MOCAK», Краків (Польща).

 

Виставка «Подорож на Схід», яку створила кураторка Моніка Шевчик разом із командою місцевих кураторів із країн, представлених на виставці – Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови, Польщі та України, має справу з «комунікацією, розумінням і любов’ю – сильним почуттям, що диктує позитивну реакцію на іншого, навіть якщо вона не відповідає власним інтересам». Схід та Захід розглядаються як концептуальні стани (а не тільки як політично-економічні обставини), які впливають на щоденне життя та людську комунікацію. У проєкті, реалізованому у рамках Культурної програми польського головування в ЕС, ідеться про саморефлексію, про погляд Заходу (сучасного) на Схід (минуле) та аналіз повсякденного життя суспільства, яке трансформується під впливами соціялізму та капіталізму.

Виставка у Білостоку охоплювала різні об’єкти і перформанси у ґалерейному і публічному просторі та одноденну конференцію за участю представників мистецьких середовищ країн-учасниць. Мету виставки – створити «нову комунікативну спільноту» – було буквально зреалізовано на її відкритті. До Білостока запросили чимало художників і практиків мистецтва, упродовж трьох днів гості святкували та пригощалися, обмінювалися ідеями та контактами, налагоджували зв’язки для майбутньої взаємодії у типовому для «західного» глобалізованого світу сучасного мистецтва стилі спілкування. Водночас ґалерейна частина виставки демонструвала велику кількість робіт, які використовували образи з повсякденного радянського життя (зі спільного «східного» минулого) – від зображень Лєніна до фотографій напівзруйнованої радянської архітектури та інсталяції, що нагадує блошиний ринок із типовими речами побуту 1990-х років. Це інколи виглядало як спроба викликати колективну ностальгію за спільнотою міжособистісних стосунків, що, здавалося б, існувала в останні десятиліття СРСР, коли людей єднала спільна для всіх відсутність матеріяльних благ і можливостей для особистісного розвитку (на противагу конкуренції, що структурує життя неоліберального капіталістичного суспільства).

ТанцЛабораторіум. Love-scape
(перформанс, 2011).Група «Бульйон». Релігійна аеробіка
(перформанс, 2011).Алєксандр Комаров. Голоси (відео, 2011).Анатолій Бєлов. Із циклу «Мої друзі» (фраґмент, 2011).Володимир Кузнєцов. Малий фіят 126 p. Пам’ятник
90-м рокам (інсталяція, 2010).

На рівні своєї власної структури «Подорож на Схід» залишається досить конвенційною платформою для вираження мистецьких задумів. Проєкт своєю концепцією спровокував учасників замислитися над способами комунікації, які виходили б за рамки вже відомих західних і східних моделей. Можливо, цінність «Подорожі на Схід» полягає саме у створенні простору, де можна виявити, артикулювати, візуалізувати нові моделі взаємодії, засновані на любові замість капіталістичної конкуренції.

У Білостоку справді виявилися деякі нові стратегії художньої діяльности –...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі