Мистецтво бути неконсеквентним

Липень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
1275 переглядів

Років десять тому Лєшек Колаковський вів на польському телебаченні цикл передач «Про що нас запитують великі філософи?». Кожну з них було присвячено якійсь знаковій постаті з історії філософії: Сократові, Платону, Декартові, Гусерлю та іншим. Формат передачі передбачав виклад міні-лекції про певного філософа (згодом ці лекції було видано як книжки). Філософські ідеї було подано без надмірного академізму (Колаковський навіть жартував, що студент, який готувався би за цими передачами до іспиту з історії філософії, найпевніше, провалив би його), але в них не було й профанації, взорування на моду поп-культури й технології мас-медій, схильних перетворювати історію філософії на серіял про Симпсонів. Найголовніше і найцінніше було те, що кожну лекцію завершувало запитання, що його Колаковський закономірно виводив із інтерпретації, спрямованої на виокремлення центральної ідеї, себто, як він це називав, основної «колони», котра підтримує увесь «філософський дім», що його збудував певний філософ. Питання було адресовано нам, глядачам, і натякало, що на представленні ідеї філософія не закінчується, а тільки розпочинається. Такі питання – це добра нагода замислитися, пошукати зв’язок із актуальними проблемами й перетворити знайдену відповідь на свій досвід переживання і філософії, і сучасности. Мабуть, у цьому весь Лєшек Колаковський: не давати відповіді, а спонукати шукати їх, не представляти готову Істину, а заохотити керуватися духом істини. 

Нагодою спробувати керуватися духом істини із Колаковським у ролі провідника стало українське видання вибраних есеїв філософа – «Похвала неконсеквентності». Кожен у цій пригоді знайде своє питання: хтось буде в захваті від її легкости, адже вже пішов розголос, що ця книга містить найкоротші й найсмішніші есеї Колаковського, а для когось вона стане інтелектуальним подразником для нових філософських пошуків (можливо, своєрідними пролегоменами до філософії польського мислителя). Але ризикнемо припустити, що, мабуть, для всіх читачів цих есеїв перше питання від Колаковського звучатиме так: як можливо, щоб хтось вихвалявся непослідовністю? 

Передусім ця збірка есеїв «центральноевропейського джентльмена», як схарактеризував свого часу Лєшка Колаковського британський історик Тоні Джадт, – це книжка, яка має всі підстави стати обов’язковим елементом «джентльменського набору» інтелектуального читва. У ній маємо добрий стиль письма, ориґінальну філософію, вияв гострого розуму, частку іронії та дотепний гумор. Перша зустріч із книжками Колаковського, каже упорядник видання Ярослав Грицак, вимагає обов’язкового здійснення ритуалу: «одразу зробіть серйозну міну і з виразом знавця почніть гортати книгу туди-сюди, пробуйте на міцність палітурку, принюхуйтесь до запаху фарби, і т. д., і т. п.». При цьому нікому не можна казати, що ти вперше тримаєш книжку Колаковського в руках або виправдовуватися, що ніде було знайти: бо навіть якщо не розсміються в обличчя, то подумки підсміюватимуться, що ось, мовляв, знайшовся такий, хто досі не читав творів польського філософа. Якщо ж підсумувати, то кожен джентльмен-інтелектуал, який піклується про свій інтелектуальний джентльменський набір, повинен керуватися своєрідним імперативом, що його, якщо скористатися словами упорядника, можемо сформулювати так: «Не знати, хто такий Колаковський, – це великий сором, не читати його – це великий гріх». В Україні, зрештою, нагода «познайомитися» з польським філософом траплялася не раз: 1999 року «Основи» видали «Міні-лекції на максі-теми», а 2005 року у видавничому домі «Києво-Могилянська академія» побачила світ збірка статтей та есеїв «Мої правильні погляди на все».

Безперечно, така дещо жартівлива характеристика книжки – це лише вступ до серйозної розмови, хоча деякі есеї (як, наприклад, «Леґенда про імператора Кенеді: нова антропологічна дискусія») справді надзвичайно смішні. Але цей сміх – це радше ознака творчого процесу, спрямованого на осмислення дражливих і надзвичайно серйозних тем та проблем...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі