МИ – ЕВРОПА!

Листопад 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1866 переглядів

МАНІФЕСТ ЗА ПЕРЕБУДОВУ ЕВРОПИ ВІД САМОЇ ОСНОВИ, що його ініціювали Ульрих Бек і Даніель Кон-Бендит, підписала інтелектуальна еліта Европи:

Европейський рік Волонтерства для Кожного – для водіїв таксі та богословів, для робітників і безробітних, для менеджерів і музикантів, для викладачів і учнів, для скульпторів і шеф-кухарів, для суддів Верховного суду і літніх громадян, для чоловіків і жінок – у відповідь на европейську кризу!

Ніколи раніше молодь Европи не була такою освіченою, та, попри це, вона, як і раніше, почувається безсилою перед можливими банкрутствами національних держав і межовим занепадом ринків праці. Кожен четвертий европеєць віком менш ніж 25 років є безробітним. У різних куточках світу молоді люди, які відчувають свою незапотребованість, гуртуються і виступають із публічними акціями протесту, вимагаючи соціяльної справедливости. Скрізь, де відбуваються протести, – в Іспанії, Портуґалії чи країнах на півночі Африки, в американських містах чи Москві – ці вимоги звучать завзято і наполегливо. Їх об’єднує обурення тією політичною системою, яка рятує банки з безнадійними боргами, натомість нехтуючи майбутнім молоді. Та скільки ще марних сподівань вимагатиме Европа, яка неухильно старіє?

Свого часу президент США Джон Ф. Кеннеді вразив світ, висунувши ідею створити Корпус Миру: «Питай не про те, що твоя країна може зробити для тебе, а питай про те, що ти можеш зробити для своєї країни».

Ми, що нижче підписалися, прагнемо дати рупор европейському громадянському суспільству. Саме тому ми звертаємося до Еврокомісії, національних урядів, до Европарламенту і національних парламентів із проханням створити Европу працевлаштованих і забезпечити фінансову та законодавчу базу для Европейського Року Волонтерства для Кожного – як антиподу тій Европі, яку нині структуровано по вертикалі згори-донизу, Европі владних еліт і технократів, яка панує віддавна й донині та вважає себе відповідальною за долю европейського громадянства – якщо потрібно, то проти його волі. Це негласна максима для европейської політики, котра загрожує повністю зруйнувати Европейський проєкт.

Мета полягає в тому, щоб демократизувати національні демократії і тим самим відбудувати Европу згідно із закликом: «Питай не про те, що Европа може зробити для тебе, а питай про те, що ти можеш зробити для Европи».

Жоден із мислителів – від Жана-Жака Русо до Юрґена Габермаса – не виступав за таку демократію, яка обмежується правом періодично голосувати. Боргова криза, що нині роздирає Европу, – це не лише економічна, але й політична проблема. Якщо ми хочемо вирішити нагальні проблеми сьогодення, нам потрібне европейське громадянське суспільство та бачення молодих поколінь, як вирішити ці проблеми. Ми не можемо допустити, щоб Европа стала мішенню «руху обурених громадян», які виступають проти Европи без европейців. Европа не зможе функціонувати без европейців, відданих самій ідеї Европи. Европейці не зможуть створити Европу, поки не зможуть дихати повітрям свободи.

Практичні дії, які виходять за вузькі межі національної держави, етносу та релігії і які передбачено ідеєю Европейського Року Волонтерства для Кожного, задумано не для того, щоб вони стали офіційним фіґовим листком, яким можна прикрити невдачі Европи. Радше, навпаки, цей Рік покликаний відкрити простір для творчости, це набагато більше, ніж прості подачки для безробітної молоді. Европейський Рік Волонтерства для Кожного – це акт самоствердження Европейського громадянського суспільства: акт, який можна використати для побудови нової проактивної конструкції Европи, яка будуватиметься знизу догори для відновлення европейської політичної та законодавчої творчости.|

Політична свобода нездатна вижити в атмосфері страху. Вона процвітає і утверджується лише там, де люди мають дах над головою і впевненість у тому, як житимуть завтра і в старості. Тому Европейському рокові Волонтерства для Кожного необхідна тверда фінансова опора. Ми звертаємося до европейських підприємців із проханням зробити свій посильний внесок.

Европа: «притулок» чи «фортеця»? Протягом минулих десятиліть ми спостерігали розквіт ідеології «політичної культури фортеці», що прагне захистити Европу від «інших», тих, кому навішують наліпки потенційних ворогів і злочинців. Але Европу, колиску захисту прав людини, історично вважали притулком, тобто місцем, де ті, хто втікає від насильства і переслідувань, можуть почуватися у безпеці. Саме це сприйняття Европи як притулку, а не фортеці необхідно відродити і практикувати, здійснюючи перебудову Европи від самої основи. Европейська політична ідентичність вимагає і заглянути всередину, і подивитися назовні. Европейське громадянське суспільство стане дійсністю тільки тоді, коли його члени навчаться бачити очима Іншого.

Якщо Европа прагне розвивати культуру «знизу догори», вона не може дозволити собі діяти, як раніше. Громадяни такої Европи повинні їхати в інші країни і брати участь у вирішенні міжнаціональних проблем, для подолання яких національні держави не знаходять належних рішень: забруднення довкілля, зміна клімату, масові потоки міґрантів та біженців, ультраправий радикалізм. Для промоції европейської ідеї вони також можуть використовувати засоби европейського мистецтва, літератури і театру. Потрібен новий договір між державою, Европейським Союзом, політичними структурами громадянського суспільства, ринком та інститутами, відповідальними за соціяльне забезпечення і сталий розвиток.

Що доброго в Европі? У чому цінність Европи для нас? На яку модель могла б і мала б узоруватися Европа XXI століття? Це відкриті питання, які слід терміново розглянути. Для нас, ініціяторів та прибічників маніфесту «Ми – Европа», відповідь така: Европа – це лабораторія політичних і соціяльних ідей, які не мають аналогів будь-де у світі. Проте з чого складається европейська ідентичність? Ви, напевно, відповісте, що европейськість постає з діялогу і відмінностей між багатьма політичними культурами громадян: «Сitoyen» (фр.), «Сitizen» (англ.), «Staatsbuerger» (нім.), «Burgermatschappij» (гол.), «Ciudadano» (ісп.), «Obywatel» (пол.). Проте Европа – це також іронія, це вміння сміятися із самих себе.

Немає кращого способу наповнити Европу життям і сміхом, ніж простим европейцям почати діяти з власної ініціятиви.

ЕС оголосив 2011 рік «Европейським Роком Волонтерства». В Европейському Союзі майже 100 мільйонів громадян різного віку інвестували час, таланти і гроші, щоб зробити позитивний внесок у свою спільноту, ставши волонтерами в організаціях громадянського суспільства, молодіжних клубах, лікарнях, школах, спортивних клубах тощо.

Серед перших підписали:

Єжи Бачинський (Jerzy Baczyński) , журналіст;
Зиґмунт Бауман (Zygmunt Bauman), філософ;
Даніель Кон-Бендіт (Daniel Cohn-Bendit), член Европарламенту;
Патрис Шеро (Patrice ChaReau ), кінорежисер і театральний режисер;
Жак Делор (Jacques Delors), колишній президент Евросоюзу;
Умберто Еко (Umberto Eco), письменник;
Олафур Еліасон (Olafur Eliasson), митець;
Юрґен Флімм (Jurgen Flimm), дириґент Берлінської опери;
Ентоні Ґіденс (Anthony Giddens), політолог і соціолог;
Юрґен Габермас (Jurgen Habermas), філософ;
Торбйорн Яґланд (Thorbjorn Jagland), голова Норвезького Нобелівського комітету;
Марі Кальдор (Mary Kaldor), політолог;
Адам Кжемінський (Adam Krzeminski), письменник і журналіст;
Навід Керману (Navid Kermani), ісламський богослов і письменник;
Майкл Крюґер (Michael Kruger), письменник і видавець;
Роберт Менассе (Robert Menasse), письменник;
Адам Міхнік (Adam Michnik), журналіст, головний редактор видання «Gazeta Wyborcza»;
Нільс Муізніекс (Nils Muiznieks), уповноважений із прав людини в Раді Европи;
Герта Мюлєр (Herta Muller), лауреат Нобелівської премії з літератури за 2009 рік;
Ганс Ульрих Обріст (Hans Ulrich Obrist), директор лондонської художньої ґалереї «Serpentine Gallery»;
Томас Остермейер (Thomas Ostermeier), директор берлінського театру «Schaubuhne»;
Саскія Сассен (Saskia Sassen), соціолог;
Гельмут Шмідт (Helmut Schmidt), колишній канцлер Федеративної республіки Німеччина;
Мартин Шульц (Martin Schulz), голова Европарламенту;
Геннінґ Шульте-Ноелле (Henning Schulte-Noelle), голова наглядової ради страхової групи «Allianz SE»;
Ричард Сеннетт (Richard Sennett), соціолог і письменник;
Хав’єр Солана (Javier Solana), колишній Генеральний секретар НАТО і Верховний представник Евросоюзу з питань зовнішньої політики та безпеки;
Майкл Тосс (Michael Thoss), голова культурного фонду «Allianz»;
Вайра Віке-Фрайберга (Vaira Vike-Freiberga), колишній президент Латвії;
Крістіна Вейсс (Christina Weiss), колишня міністр культури Німеччини;
Боб Вільсон (Bob Wilson), митець і театральний режисер

 

3С – Спільнота Свідомого Спілкування оголошує про початок Всеукраїнської просвітницької ініціятиви «МИ – ЕВРОПА!», яка має на меті сприяти тому, щоб українці усвідомили свою европейську ідентичність та виклики, які стоять перед самою Европою.
Долучайся до ініціятиви на сайті cogito.in.ua, і це означатиме, що Ти підписуєш Маніфест і бажаєш приєднатися до реалізації Всеукраїнської просвітницької ініціятиви «МИ – ЕВРОПА!»

Автори

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.