Музика говорить мовою нашого часу

Серпень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
131 переглядів

«Нині кожна справа потребує на Русі подвигу...». Висловлене півтора століття тому Гоголеве судження здобуло статус вічної істини, а слово нині без зусиль і без жодної шпаринки прилаштовує цю максиму до будь-яких часів – от хоч би й до сьогодення.

Думки ці були для мене постійним контрапунктом до звукових фантазмів «Двох днів і двох ночей нової музики». Цей зухвалий фестиваль, який щороку накриває Одесу хвилею аванґарду, виявився у квітні 2004 року не просто черговим – десятим! Як зуміли автори цього унікального проекту (тим, хто забув, нагадую: це – Бернгард Вульф, президент фестивалю, Кармелла Цепколенко, художній керівник й Олександр Перепелиця, директор)за десять років служіння не опустити рук, не кинути все, а із Сизифовою затятістю тягти свою добровільну ношу? Не маючи надії на фінансову підтримку, на протекціонізм держави, вони щоразу, тільки-но завершивши фестиваль, уже живуть наступним. Хіба ж не утопія – попри тотальну навалу попси вперто плекати академічну (хай і аванґардову) музику? І це в країні, де годі надибати нотну книгарню, де практико знищено державне музичне видавництво (яке було за радянських часів – без перебільшення – найкращим), де катастрофічно меншає музичних шкіл, а професію музиканта от-от поставлять на один щабель із професією перукаря, загнавши обох під дах одного вузу-монополіста; де ЗМІ влаштовують стоголосі хороводи навколо шоу – буцімто скрипкових – Ванеси Мей, ігноруючи паралельні гастролі генія скрипки Гідона Кремера; де першокласні виконавці, яким не знайшлося роботи на батьківщині, один за одним виїжджають за кордон (одне з останніх донорських вливань у чужу культуру – від’їзд видатного диригента Ігоря Блажкова)... Як тут не згадати Гоголя?

«Дороги нема, та треба далі йти»

Так називається один з останніх опусів Луїджі Ноно (1924–1990), визнаного класика аванґарду, і слова ці, як на мене, можуть правити за метафоричну інтерпретацію обставин народження Одеського фестивалю. Згадати про це спонукає і його ювілейне світіння.

Для історії з її масштабними категоріями 10 років – дистанція спринтерська. Але на відтинку цього короткого життя «Два дні і дві ночі» зв’язали два століття та два тисячоліття (як дивовижно римуються числа!), розімкнувши календарні рамки свого буття. Трансцендентність цих темпоральних перетворень посилюється тим, що ефект «розтягнутого» (на тисячоліття) часу поєднується з ефектом його прискорення (історики називають це сингулярністю) – прискоренням ритму ситуаційних змін (у масштабах великого історичного часу це – еволюційні зміни, але ж нам ідеться про малі відтинки).

Я вже писала якось про те, що ми пережили «переділ музичного простору» («Критика», 2002, ч. 5), але варто вирізнити деякі ключові моменти цього «сюжету». Оминаючи багато загальновідомих контекстних детермінант, як-от ліквідацію ідеологічного зашморгу та здобуття очікуваної свободи творчости, розпад соціяльної інфраструктури культури та хронічно-негативне тло її існування тощо, відзначу з-поміж них такі:

  • Композиторська верства стратифікувалася по-новому. Пласку бінарність «традиціоналісти – новатори» (де завжди вчувався ідеологічний підтекст і бовванів страшний привид формалізму) заступила багаторівнева структура з полюсами «елітарне – масове» («елітарне» здобуло права громадянства!). Поміж серединних градацій опинилося те, що можна назвати «музичною белетристикою» чи, якщо хочете, «тривіяльною культурою» (сумлінно зроблена, професійно міцна музика без натяків на новації, таке собі популяризування традицій XIX та відкриття XX століть). До цієї групи потрапило чимало колишніх гіреміянтів (колись вони були пестунчиками держави, а тепер змушені переживати своєрідний музичний дефолт).
  • Реалізацію композитора як соціяльного типу зумовлюють абсолютно інакші творчі інтенції: вицвілий слоґан «писати для народу» зник, натомість...
Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі