Можливість неможливого: лабораторна робота Жозе Сарамаґу

Серпень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
87 переглядів

Жозе Сарамаґо, Євангелія від Ісуса Христа. З португальської переклав Віктор Шовкун. Харків: Фоліо, 2010

Перший український переклад нобеленосного португальця, за примхою долі, побачив світ лише кілька місяців перед тим, як Жозе Сарамаґу відійшов у небуття (його не стало 18 червня). Своїми романами-притчами письменник щоразу викликав захват мільйонів читачів із різних континентів – і до нестями обурював католицьку громаду. Тим часом сам автор казав: «Я пишу так добре, як тільки можу. Проте коли люди твердять, що, мовляв, котрась із моїх книг змінила їхнє життя – я їм не вірю, це явище тимчасове. Що ж до смерти – найгірше в ній те, що ось ти був – а ось тебе більше немає».

У пошуках справжнього Сарамаґу

Безперечно, письменник, що розпочав свій шлях у велику літературу, сягнувши понад п’ятдесятирічного віку, у здійсненні своїх творчих експериментів навряд чи нагадуватиме школяра, який для розваги чаклує над пробірками. Сарамаґу завжди відчутно стриманий і дещо відсторонений – навіть тоді, коли за велінням його пера всенький Іберійський півострів відколюється від материка й вирушає у плавання (роман «Камінний пліт»), або ж цілий народ виявляється тимчасово позбавленим найлячнішого з лих і водночас найбільшого з-поміж благ – умирання («Смерть із перервами»). Однак за стриманістю стилю у творах Жозе Сарамаґу завжди прозирає пристрасть – на кшталт тієї, що властива скрупульозному науковцеві, який працює над вивершенням непростого, але важливого досліду. Літературна робота португальського письменника – це робота лабораторна: персонажів своїх книжок він безжально вміщує в неймовірні системи координат, із холодною прискіпливістю науковця досліджує їхні взаємодії... Та зрештою примудряється вивершити експеримент так, що реаґенти-персонажі у розчині химерного авторського світу видаються нам чи не людянішими за тих істот, що їх ми, скажімо, щоранку зустрічаємо в маршрутках дорогою на роботу.

Хтось із критиків зауважив, що письменник провадить свої оповіді «голосом португальського селянина, що знає все – і воднораз не знає нічого». Проте коли йдеться про голос Сарамаґу, часом важко сказати, чи ми справді чуємо, власне, його – а чи когось із тих ходульних альтер-еґо письменника, що їх спільними зусиллями спродукували преса, чутки та поверхневі критики. Ось вам Сарамаґу-комуніст, у чиїх романах годиться вбачати критику капіталістичного ладу (американські інтерв’юери особливо охоче смакують цю подробицю, користаючися з того, що письменник не оминає нагоди висловити свої політичні погляди). Ось Сарамаґу-атеїст, що зображує Бога кровожерливою потворою та вдається до докладних описів сцен злягання біблійних персонажів. Популярний і Сарамаґу-селянин. Хай яких інтелектуальних вершин він сягнув відтоді, як закінчив осоружну технічну школу за фахом «механік», усе одно журналісти, здається, ніколи не перестануть дивуватися – як це хлопець із простої родини спромігся отак ефектно «вийти в люди».

Однак за безліччю рукотворних Сарамаґу (мовляв, обирайте, панове – який вам більше до смаку) є й Сарамаґу справжній – хтозна, кращий чи гірший, однак безперечно складніший і загадковіший за будь-який із його розтиражованих образів. Єдиний доступний нині для нас спосіб бодай краєчком ока поглянути на письменника, яким він справді був, – це вчитатися в його книжки, що їх він за три десятиріччя плідної творчої роботи створив зо півтора десятка. А розпочати розмову варто з «Євангелії від Ісуса Христа» – чи не найконтроверзійнішого роману Сарамаґу, що нині прийшов до українського читача в перекладі Віктора Шовкуна.

Тягар доброї вістки

Жозе Сарамаґу прочиняє нам двері до універсуму, де Бог жадає влади, Диявол спроможний на співчуття – й обидва вони чимось невловно подібні один на одного.

На перший погляд видається, що світові, де відбувається дія роману, автор задав дуже чітку систему часових і просторових координат. Місце – давнє Юдейське царство, підкорене...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі