Мова як протагоніст у сучасній українській літературі

Грудень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
2130 переглядів

 

Maria G. Rewakowicz. «Language as Protagonist in Contemporary Ukrainian Literature». В основу статті покладено доповідь, виголошену 27 липня 2010 року на Восьмому світовому конґресі Міжнародної Ради центрально- та східноевропейських студій у Стокгольмі. Переклала з англійської Марія Дмитрієва.

Постколоніяльній державі, ясна річ, легше досягти необхідного відмежування від колишньої метрополії, маючи окрему мову. Унезалежнитися культурно можна і без мовної демаркації (тут найкращий приклад – США), проте нації, яка щойно здобула незалежність державну, власна національна мова істотно полегшує прагнення відрізнятися. І те, що українська мова є в Україні єдиною державною мовою, мусило би, на перший погляд, сприяти процесові вибудовування національної ідентичности у період після унезалежнення, адже це згуртовує сколонізований перед тим народ і підкреслює іншість колишнього колонізатора. Однак в Україні ситуація значно складніша. Велике поширення необопільної двомовности і/або різних видів суржику перешкоджають появі однорідности в поняттях етнічно-мовної тотожности. Зрозуміло, що таке становище позначається на українських письменниках. Коли йдеться про мовну ситуацію в цьому контексті, посутньо розглядаються два явища: 1) вибір мови та вплив такого вибору на формування національної літератури; 2)  ті варіянти ставлення до мови, що їх демонструють самі сучасні українські автори. Саме про це друге явище і йтиметься у цій статті.

Спочатку я мала намір розглядати «мову як персонаж» тільки стосовно головних речників так званої Житомирської школи, а саме В’ячеслава Медведя та Євгена Пашковського, просто тому, що ця фраза належить самому Медведеві. Колись він ужив її в інтерв’ю: говорячи у «Книжнику-Review» про свій роман «Кров по соломі» (2002), він зауважив, що «мова є одним із головних героїв» у цьому тексті. Проте критик Євген Баран доходить подібного висновку, аналізуючи «Перверзію» Юрія Андруховича: «І якщо вже говорити про героя роману “ПерверСія” (що перекладається з латини як “збочення”), то ним є мова, не просто як засіб комунікації, а як витвір мистецтва»1. Звісно, цілком слушним є й твердження, що в кожному літературному тексті мова є персонажем, бо є виражальним засобом, тобто належить до основних будівельних елементів літератури. Однак тут багато важить те, як цей матеріял використано і який саме з аспектів мови (комунікативний чи внутрішній) конкретний письменник виносить на перший план.

Андрухович у «Перверзії», всупереч тому, що каже про неї Баран, вочевидь віддає перевагу комунікативному аспектові мови, залучаючи розмаїття інтертекстів, мов та жанрів і наголошуючи діялог із читачем. Медвідь, натомість, не може розраховувати на широке читацьке коло й наголошує внутрішні цінності української мови, подаючи її як скарбницю колективної пам’яті народу та його досвіду в історії. Хоча мені дуже хотілося б детальніше розглянути використання мови в Андруховича, обсяг статті змушує обмежитися Медведем і Пашковським. Вони, на відміну від Андруховича, не торкаються безпосередньо теми ідентичностей, одначе пошановують багатство своєї рідної мови. Вона стає для них не лише виражальним засобом, а й самодостатньою метою і центром, персонажем. Утім, на мою думку, це характерніше для Медведя, ніж для Пашковського.

«Саме вона, мова, що постала як окремішня буттєвість, є виправдальним чинником для будь-яких препарацій у її домівці, і саме вона – мова – виявилася найтерпеливішим божественним зачатком і єством, що дочікувалася пришестя того, хто збудить її до нового осмислення і нового життя», – пише Медвідь в есеї «З іменням іншої самотности». Не маю жодного сумніву, що Медвідь вважає себе обранцем, котрий має владу пробуджувати мову і давати їй нове життя. Мова його романів дуже часто не слугує нічому, окрім як самій собі. Він вшановує здатність мови бути носієм рідної (або місцевої) культури, а от потреба встановити взаєморозуміння із читачем є для нього, вочевидь, чимось другорядним.

...
Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі