Мова про мову: нормалізація амбівалентности. 1. Крайні та «центр»

Травень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
42 переглядів

1

Якщо цього року в Україні таки будуть усенародні вибори президента, однією з технологій, які кандидат від «партії Кучми» використовуватиме проти Ющенка, може стати наголошування мовної проблеми. Прагнучи зробити з надії України на краще життя неприйнятний вибір її західної частини, пропаґандистська машина режиму приписуватиме висуванцеві «націонал-демократів» намір насильницьки зукраїнізувати традиційно двомовну країну (а також відірвати її від братньої Росії та віддати на поталу американцям), який, мовляв, неминуче спровокує спротив, поділ і кров. Відтак Ющенко, як припускається, муситиме в межах відпущених йому інформаційних можливостей запевняти «східняків» у непорушності прав російської мови, що режимні політтехнологи зможуть використати проти нього й на сході (бреше), й на заході (зраджує).

Ясна річ, його власна команда воліла б іншої ідентифікації: єдиний у своїй окраденості й обуренні народ – проти антинародної влади. Вже під час виборчої кампанії 2002 року провідник «Нашої України», виступаючи в Донецьку, доводив, що «боротьба триває між тими, хто краде і хто не краде. Між тими, хто за нормальну Україну, і тими, хто хоче бачити її тіньовою» («Україна молода», 2.03.02). Відповідно, «проблеми мови у нас немає, її зробили політикани або слабкі політики» – треба розуміти, провладні. Сам Ющенко, здається, так і справді вважає, бо ж він не збирається нікого українізувати, от лише хоче зробити, щоб в Україні все було по-українському, як у кожній нормальній країні, але якщо кому «зручніше користуватись іншою мовою», то нехай користується, – і ніякої проблеми в тому немає. Натомість рухівські ідеологи «незавершеної революції», що у відмінності України від єдино нормальних для них національних держав якраз і бачать проблему, мабуть, сподіваються розв’язати її після перемоги свого кандидата, коли матимуть непорівнянні адміністративні й інформаційні можливості. Так чи інакше, про мову «націонал-демократичні» опозиціонери воліли би з виборцями не говорити. І не говоритимуть, якщо влада дозволить.

Парадоксально, але влада теж, либонь, запевнятиме, що проблеми мови в Україні немає – хоч націоналісти-нашисти (на попередніх президентських виборах у цій ролі виступали комуністи-реваншисти) роблять усе, щоб була. Тобто режим разом зі своїми політтехнологами й журналістами не тільки творить події та проблеми, учасниками або чинниками яких опозиціонери не можуть не стати й, отже, не постати в непривабливому світлі (як указували оглядачі, це один із важливих складників ефективности темників як знаряддя політичної боротьби)1. Дискурс, що його влада ґенерує або контролює, творить іще й тло гаданої нормальности, яке опозиція також засвоює і, відбиваючись від накидуваної їй ролі, підтверджує й усталює. В нашому випадку, уявлення про відсутність мовної проблеми – це теза Кучминого режиму, призначена заткнути рота критикам з обох боків і доведена непроблематизованим використанням у провладному «центристському» дискурсі до стану незаперечного постулату, спільного для всіх нормальних людей здорового глузду. Як бачимо, праця не була марною: тепер можна розібратися з ненормальними націоналістами, в чому вони, обстоюючи безальтернативну нормальність, ще й допомагатимуть.

У цій статті я спробую описати й творення постулату про безпроблемність мовної ділянки, й ту недемократичну нормальність, яку він припускає та накидає. У другій її частині (вона з’явиться в наступному числі часопису) я докладно аналізуватиму дискурс мас-медій, що зробив вирішальний внесок у закріплення цього постулату. На відміну від раніше опублікованих у «Критиці» моїх статтей про медійні практики, цього разу об’єктом аналізу буде не обмежений коротким проміжком часу й/або кількома медіями корпус текстів, а чимала кількість пов’язаних із мовною (не)проблемою «...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі