Мова і стать

Червень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
666 переглядів

Ґендер і культура. Збірник статей. Упорядники: Віра Агеєва, Світлана Оксамитна. – Київ: Факт, 2001.

Динамизм социальных процессов в постсоветском обществе. Материалы международного семинара. Вып. ІІ. Часть І. Филологические науки. – Луганск–Цюрих–Женева, 2001.

Научные записки Луганского государственного педагогического университета. Серия «Филологические науки». Сборник научных трудов [Структура и содержание связей с общественностью в современном мире]. Луганский государственный педагогический университет им. Т. Шевченко. – Луганск: Альма Матер, 2002.

Л. Н. Синельникова, Г. Ю. Богданович. Введение в лингвистическую гендерологию. Материалы к спецкурсу. – Симферополь, 2001.

Н. В. Хамитов. Философия и психология пола. – Киев–Москва, 2001.

Н. В. Хамитов. Тайна мужского и женского. Исцеляющие афоризмы. – Київ: Либідь, 2002.

Г. М. Яворська. Прескриптивна лінґвістика як дискурс: Мова, культура, влада. НАН України, Інститут мовознавства ім. О. Потебні. – Київ, 2000.

 

Зміна загальнонаукової парадигми – від розгляду сущого до експлікації буття – набула в лінґвістиці своєрідної модифікації й відбулася насамперед як комунікативний поворот, пов’язаний зі зміщенням акцентів на акти людської комунікації. Обмеженість структурного підходу в науці про мову як абстрактної системи відчутно дається взнаки. У цьому контексті соціолінґвістика, зосереджена на вивченні мови, що функціонує в конкретному соціяльному середовищі, засвідчує цей доленосний поворот, підтриманий новими перспективами співробітництва з соціологією, етнологією та психологією. За Галиною Яворською, «зміна в розвитку науки про мову витлумачується як перехід від “лінґвістики мовлення” (соціонормативної за спрямуванням) до аналізу дискурсу, принципово динамічного поняття». Зазначена зміна проєктується на загальнолінґвістичну тенденцію переходу від прескриптивної лінґвістики до дескриптивної, від вивчення мови, якою вона мусить бути, до вивчення мови, якою вона є.

Українська культура належить до культур, у яких переважає ставлення до мови як до національного скарбу – частини загальної національної спадщини, а тому культивування літературних стандартів набуває в ній великої суспільної ваги. Не дивно, що українська лінґвістика і сам суб’єкт-мовець, котрий рефлектує з приводу мови, перебувають у лоні прескриптивного підходу. Цей підхід цілком уписується в контекст нехтування антропоцентричної парадигми в українських лінґвістичних студіях, іґнорування мовної особистости, людини – носія мови, а отже, і дегуманізації самого поняття мови. Людина витісняється з мови чи точніше – мова відривається від людини і містифікується. Звідси й потяг до вивчення нормативних правил цивілізованого використання мови, орієнтація на кодифіковані літературні мовні системи та культуру літературного мовлення, відкидання реальних фактів, що не відповідають нормам та не вписуються в канони. Відтак лінґвіст перестає звертати увагу на такі дрібниці, як суб’єкт мовленнєвої діяльности, локальні й темпоральні обставини мовленнєвої комунікації або виникнення тексту, мова чи діялект, що ними здійснюється комунікація. За такої ситуації мовця опановує страх мови, страх припуститися помилки. Інший бік містифікації мови – відчуження мовознавця від реального мовного самовияву людини, від живих соціокомунікативних процесів.

Основою сучасної соціолінґвістики є прискіпливий аналіз того, хто, кому, як, коли, в якій формі і з яким ефектом говорить про світ, тобто аналіз реальних процесів комунікації, різноманітної дискурсивної діяльности людини «тут» і «тепер». Утворення нової лінґвістичної парадигми з позиції міждисциплінарної взаємодії – невіддільний елемент синергетичної оптики бачення всіх процесів і перетворень, що...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі