Москва — Пост-Волинський

Грудень 1997
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
52 переглядів

Кількість визначень, що вживаються нині з префіксом «пост-», здається, свідчить про загальну згоду, що ми переживаємо не власний час, а живемо після минулого. Наша культура «пост-колоніальна», суспільство «пост-тоталітарне», політичні практики «пост-радянські», а література, звичайно ж, «пост-модерністична». Якщо це тільки не погана звичка до незрозумілих слів, префікс «пост-» має свідчити, що минуле розглядається як щось більш значуще і цілісне, ніж несформована і несамодостатня сучасність, яка тільки й може визначити себе, що за принципом несхожості з тим, що було до «пост-у».

Деконструкція Імперії — тема чи не найпопулярніша в наші часи, байдуже, що більшість учасників цього інтелектуального дійства не назвали б свої заняття таким ученим словом. Війна з поваленим гігантом завжди знаходить легіон рекрутів, що в той чи той спосіб зводять рахунки з власним і чужим минулим.

На жаль, більшість відчайдушно хоробрих борців з Імперією навербовано з числа тих самих людей, які, доки колос ще стояв на ногах, і не підозрювали, що ноги ці — глиняні, й умивали їх із відданістю та, як правило, не без персонального зиску. У цій війні багато від поганого смаку та плебейської невдячності, й інколи скидається, що в підґрунті її — лише задавнені персональні та колективні образи й страхи, а сама ця війна — лише спосіб безпечної психічної компенсації притлумлених комплексів. Боюсь, однак, що робота підсвідомості — це ще найблагородніший із мотивів, котрими рухається процес. Справа виглядає навіть тривіальніше й неблаговидніше — «дорослі люди з практичним розумом, корисливими інтересами доби» (В. Набоков), не переобтяжені ідеалізмом та переконаннями, віднайшли собі нового кумира, котрого бажають привчити до надто знайомої їм із попереднього досвіду гігієнічної процедури — омовіння нижніх кінцівок. У нашій історії вже був один уважний журналіст, який, спостерігаючи аналогічний ентузіазм своїх новонавернених одновірців, що шмагали поваленого Перуна киями, зауважив: «Велий еси Господи, чюдная дҍла твоя — вчера честимь от человҍк, а днесь поругаем». Фраза, звичайно, мовлена не про Бога, і навіть не про ідола, а про людську природу.

Деконструкція Імперії ведеться в різних сферах і в різні способи: більш або менш наукові, більш або менш публіцистичні, врешті, більш або менш елегантні. З приголосом, звичайно, на «менш». Кількість напи­саного в межах названої теми стрім­ко зростає і, схоже, вона прямо про­порційна відстані, що відділяє нас від імперії емпіричної. Уже самим масштабом явища має визначатися інтерес до нього, тож, можливо, воно коли-небудь дочекається поважних студій. Водночас, попри очевидну політичну кон’юнктурність і серві­лізм, коли порахунки з Імперією, за відсутністю чогось ліпшого, стають сурогатом ідеології нового, постколоніального режиму, у деконструкції Імперії є й певний благород­ний пафос вивільнення з-під нав’язаних століттями схем і звичок, потяг до духовної свободи й інтелек­туальної незалежності. Пафос не зведення рахунків, а емансипації і дорослішання.

Загально беручи, ідея тут цілком прозора — вивільнитися з-під влас­ної історії, якою ми її знаємо (чи, точніше, знали донедавна), і сконст­руювати історію, якою ми її воліли б бачити. Вважається при тому, що «історія-якою-ми-її-хочемо бачити» і буде тією істинною, святою, єди­ною, правдивою Історією, яка в непорушній цілісності й повноті своїй існувала десь, але доступитися до якої нам заважала Імперія. Незалежно від того, чи заявлено це словесно, чи імпліцитно «вмонто­вано» в текст, у всіх працях такого роду присутнє дивовижне поєднан­ня двох сьогодні вже однаковою мірою архаїчних уявлень — про «Історію» як трансцендентну істину, що існує незалежно від досліджень і текстів, та «науку історії» як позитивістичне відкривання «Історії-як вона-була-насправді». Звичайно, причиною всьому — невчасно про­читані книжки, бо насправді фено­мен, що нас цікавить, давно і добре описаний у літературі. Європейські нації проходили етап творення національних...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі