Мій Львів

Липень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
246 переглядів

Опустімося з небес у паділ земний, раз уже нас тягне до кнайпи. А їх-от у Львові було багацько, і кожна випромінювала якусь іншу авру, притягаючи і відвідувачів різнорідних. Загалом переважали каварні віденського типу, де на одну філіжанку кави припадало зо три склянки води, – заклади з більш чи менш знадливими касирками за контуаром, які виділяли кельнерам контрамарки, ложечки і цукор. Кельнери ж, інакше обери чи рахункові, найчастіше рекрутувалися з німецьких колоністів і мали на прізвище Бегтльоф чи – зглядно – Бізанц. У будь-який час доби можна було ввійти до першої-ліпшої більшої каварні й закликати «пане Бізанц!», і бути певним, що тут же підійде присадкуватий добродій у смокінґу і ввічливо відповість: «До Ваших послуг, пане раднику (графе, дідичу, професоре, докторе)». «Пане Бізанц! Рахунок!», «Пане обер! Меланж!», «Пане Бегтльоф! Капучино!» – ось вони, відгомони тих затонулих часів.

Були у Львові й такі каварні, куди вчащали самі лишень чоловіки. Поява ж білоголової в такій каварні, скажімо, «Европейській», там, де сходяться Яґелонська і Третього Травня, було бентежною рідкістю, хоч і в ті часи вже деякі дами бралися до справ. Зате інші, вишуканіші, каварні аж роїлися від жіноцтва найрізноманітнішого відтінку, віку і вбрання. Odor feminae додавав цим закладам звабливого великосвітського аспекту, спонукаючи рівною мірою і до мрійливости, і до тверезих медитацій над посагом. Згадаймо тут насамперед артистичну каварню «Штука» на поверсі в пасажі Андрійолі, де настроєво пригашували світла, коли довговолосий скрипаль Васерман виконував «Träumerei» Шумана. Славнозвісну літературну каварню Шнайдера пригадую, неначе крізь імлу. До того, як завалили будинок, де вона містилася, я тільки раз заходив туди, і то не як відвідувач, а в особистій справі, до рахункового, батька нашого однокласника Казя Пурського. Казьо Пурський номер від сухот у другому або третьому класі. В пізніших роках, уже каварняним завсідником, я часто зустрічав Пурського-батька за кельнерською працею в різних закладах, та посьогодні бачу його перед собою, як він плаче над домовиною сина.

Неабияке враження справили на мене знайомі кельнери з «Роми», коли вже яко відвідувачі сиділи за столиками, напр., каварні «Ренесанс» і насолоджувалися обслугою тамтешніх колеґ. Тоді вони були зодягнені у виклично ясні маринарки і строкаті краватки. То був їхній святковий однострій. А чорні робочі смокінґи і фраки відпочивали вдома, вивітрюючись від щоденних запахів.

Із каварнею «Ренесанс» у мене пов’язаний один випадок, від якого я й досі переповнююся самоповагою. Я завжди був шанувальником ренесансу, але те, що я пережив у каварні «Ренесанс» на розі Третього Травня та Косцюшка, виказує в мені постать радше середньовічну. Бо саме в цій каварні я переможно встояв перед диявольською спокусою. Під час моєї нетривалої бельфорської кар’єри я, попри вроджену лагідність, іноді бував змушений ліпити двіяки учням, як, зрештою, і ученицям. Згаданий щойно шайтан, постать, зрештою, не вельми середньовічна, а ще менше ренесансова, перевтілився того разу в одного адвокатського конципієнта. Advocatus diaboli не конче завжди мусить сам бути дияволом, однак саме цей адвокатський конципієнт, поза всяким сумнівом, ним таки був. Він запросив мене на вечерю до каварні «Ренесанс», яка славилася доброю кухнею і багатою пивницею. Не передчуваючи підступу, я прийняв запрошення. Я прийшов під той час, коли великий оркестр під проводом знаменитого Шварцмангофа вже лаштував інструменти для попурі з «Тоски». Не встиг я вмоститися зі знайомим конципієнтом за мармуровий столик, розраховуючи щонайбільше на якусь каву з тістечком, як тут же з’являються бізанци і з підозрілим підлабузництвом накривають стіл білосніжним обрусом. Інші подають срібне причандалля, ставлять полумиски з холодними м’ясивами поряд із рибою по-єврейському і по-арійському. Своєю чергою спеціяльні обер-бізанци відкривають...

Про автора
Категорiї: 
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі