Мітичний родовід «великої людини»

Січень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
133 переглядів

Ігор Костецький. «Дійство про велику людину». – Кур’єр Кривбасу, 1999, ч. 117.

Цей есей – пристосована для журнального видання версія одного з чотирьох вступних есеїв до книжки «Вибраний Ігор Костецький», що її впорядкував Марко Роберт Стех і яка невдовзі з’явиться у видавництві «Критика».

1

 

Міт – це об’єктивізація явища. Міт це взаємнення Я з Ти, злиття Я з Ти... Міт – технічно – це наступний по пародії щабель збагнення явища і... взаємозбагнення... З поступовим прояснюванням автоматично утворюваних мітів, корегуванням їх через духовий момент мистецтво простує до найвищої своєї мети: до служіння мітологічно-релігійній свідомості людства...

 

Так писав Ігор Костецький в есеї про «тло поетичної місії» Езри Павнда. І, напевне, так воно і є. Зокрема, якщо уточнимо: мовиться про міт і мітологію не в традиційному розумінні стійких систем-філософій, які, хоча й у джерелах торкаються екстатичних одкровень індивідуальних людських істот, однак, упродовж століть і тисячоліть, збагачуючись нашаруваннями й «плоттю» обрядів, трансформуючись (надзвичайно поволі, майже непомітно, але все-таки трансформуючись), стають колективними утвореннями, координатами спільного світогляду груп, племен і народів, визначаючи структуру мислення й увесь досвід життя поколінь. Мовиться про те, що, за Джозефом Кампбеллом, називаємо «творчою мітологією», себто міт, який базується суцільно й безпосередньо на індивідуальному пережитті людини, котра намагається (часто всупереч панівним мітологіям суспільства й доби) передати через слова, символи, знаки сублімований зміст свого досвіду спільноті (налаштовуючи «взаємнення Я з Ти») і, здебільшого, не тільки переповісти пережиття, а й активно вилинути на схеми колективного мислення, тобто «автоматично утворювані міти». А позаяк «позасвідомо і півсвідомо міт був завжди вирішним чинником людських діянь», то, либонь, цей «мітотворчий» вимір мистецтва таки є його «найвищою метою»...

 

2

 

Традиційні (чи пак колективні) мітологічні системи (як на Сході, так і на Заході; як в сфері метафізики, так і в матеріяльно-практичній царині політики), втілені, здебільшого, в релігійно-ідеологічних інституціях і поширювані в суспільстві (часто насильними, психологічно чи фізично, методами) у вигляді завершених, «єдиноістинних» учень та канонів, у своїй основній функції намагаються передувати автентичним пережиттям і незалежному мисленню індивідів. Заздалегідь категоризуючи можливі пережиття (як гріховні, доброчесні, позитивні чи негативні) і вміщуючи їх в усталені системи цінностей, колективні мітології виховують та формують, даючи поштовх для росту в певному напрямі, але водночас контролюють характер індивідуальних реакцій і усвідомлень, у суті речей, наказуючи нам, якими саме повинні бути наші думки й почуття. Адже мета колективної системи (окрім чергової спроби з’ясувати – вмістивши в систему символів, обрядів, наративиих форм – природу буття й місце людини в ньому) – це побудувати моральний кодекс, достосувати неповторну людську особистість до вимог історично й географічно сформованої спільноти, кодекс, необхідний (у більшості випадків) для «здорового» функціонування групи як єдиного тіла, а тому й кодекс не гнучкий, що з усією переконливістю й силою засобів протиставляє волі й свідомості індивіда «вищу» волю секти, племені, народу. Тож і не дивно, що після первісних (либонь, завжди індивідуальних) одкровень леґендарних і напівлеґендарних пророків, вустами яких «промовляють боги», основні закони системи залишаються сливе незмінними (іноді протягом тисячоліть) і завжди чинять могутній опір впливам індивідуальних «єретиків». І що надто часто мітології (і за часів абсолютизму єгипетських династій, і впродовж християнського середньовіччя, і за влади тоталітарних режимів XX віку) стають знаряддям у руках нечисленної касти...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі