Мітологізації Львова: відлуння присутности та відсутности

Липень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
266 переглядів

Загальне і вступне

Образи та візії Львова в українській і польській історії та культурі стосуються самого осердя національної пам’яті й дають обом суспільствам могутні символи національного самовизначення у формі нарацій про колективну боротьбу, перемогу та поразку. В той час, коли ці самовизначення до великої міри і впродовж тривалого часу (особливо в контексті сучасної політичної історії) були антагоністичними, символи та оповіді, що об’єднували їх, надзвичайно подібні, – хоча приклади тотожности і взаємні віддзеркалення доволі послідовно іґнорувалися. У низці спільних тем, топосів і інтертекстуальностей вони зливаються у національні міти, які проєктують колективний досвід і визначаються відкритою та прихованою конфронтацією з Іншим. Поняття міту нерідко є настільки туманним, наскільки модним є до нього вдаватися. У багатьох випадках воно значить не більше, ніж набагато простіші «тема» чи «топос»; часто воно вживається як синонім будь-якого (особливо популярного, колективного, ірраціонального) вірування, будь-якої великої нарації, що викликає колективний резонанс (тоді як хтось інший уважає його облудним). У нашому контексті адекватне використання міту, його культурна (не публіцистична й політична) застосовуваність залежить від його розмаху та колективного резонансу, а також обсягу оповіді, необхідного існування варіянтів і, понад усе, від коріння колективних символів і психологій, від артикуляції глибинних істин і цінностей, а також дійсних травм і страхів, укорінених у самосприйнятті суспільства. Тому ми можемо говорити і про польський, і про український міти про місто Львів. Але ці дві основні версії не вичерпують його загального обсягу: можна також говорити про символічно і дійсно мітичні конструкції Львова в інших важливих колективних спадщинах міста зокрема, в його австрійській, єврейській і, можливо, також вірменській іпостасях. Майбутнім дослідникам належить розглянути і їх.

Навіть у химерному та багатоликому східноевропейському контексті Львів становить зразок міста з різним, часом полярним досвідом і тлумаченням. Його історія та історіографія були й великою мірою залишаються в полоні етнічного та національного досвіду, перспектив, винятковости й спростування, подібно до викладання історії у країнах колишньої Юґославії.

Така поляризація відчувалася вже декілька століть тому. У 1665–72 роках польський поет – і мер Львова – Бартломей Зіморович написав історію міста під назвою «Leopolis triplex», у якій він говорить про три етапи зростання міста – перший руський (від 1240 року й аж до року 1340), другий німецький (стосується, як він уважає, німецьких колоністів упродовж наступних двох століть), і, нарешті, третій, від 1549 року – польський період. Хай і схематичний, цей розподіл знаменує модель конкуренції на право власности й самовизначення, а також і історіописання й історіографії, які подібні до шарів археологічного розколу, – з тим тільки ускладненням, що кожна експедиція досліджувала тільки те, що її цікавило, а все інше ретельно іґнорувала.

Львів у цьому сенсі не є унікальним. Це одне з багатьох розділених, спірних міст, що переходило з рук у руки й на сьогодні належить до (принаймні) двох окремих історій, які все ще конкурують між собою. У Східній Европі існує видатний приклад Вільнюса (також у минулому польського міста) й сьогодні польських, а в минулому німецьких (а перед тим – у ще віддаленішому минулому – знову ж таки польських) міст Gdańsk/Danzig, Breslau/Wrocław, Posen/Poznań, Stettin/Szczecin – по суті, всіх польських так званих повернених територій (ziemie odzyskane). (Цей ширший політичний контекст, західне просування польських кордонів, становило для післявоєнного польського суспільства величезну психологічну й політичну проблему, в яку також вкладалося питання концептуалізації утрати Львова.) Неважко відшукати інші подібні приклади: Trieste/Trst, Fiume/Rijeka, Chernowitz/Cernăuţi/Чернівці та чимало інших.

Але історично-емоційне підґрунтя цієї...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі