Міт революції і нова схема української історії

Серпень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
2970 переглядів

Останнім часом історія в Україні дуже змінилася: історичний цех відкривається світові, історики стали більше залежати від думки публіки. Із усім цим приходить нова манера писати історію, змінюється предметна сфера, урізноманітнюється методика. Можливо, єдине, що здається досі непорушним і безваріянтним, – це часовий поділ історії, що спирається на війни та політичні революції. Попри дедалі помітніший дрейф у бік від політичної історії, рух у напрямку глибшого осягнення суб’єктивного досвіду того, як переживають історію пересічні мешканці нашої країни, попри поширення студій з історії повсякдення, автори змушені втискати всі ці дослідження в часові рамки, часто абсолютно не пов’язані із досліджуваною проблемою.

У цій статті я спробую поставити під сумнів усталену нині періодизацію новітньої історії України (чи, може, просто історії «короткого XX століття») і довести, що вона не відповідає змінам (а нас, істориків, як відомо, цікавлять саме зміни і, либонь, нічого більше) у житті більшости населення нашої країни, що відбувалися впродовж цього століття. Я також хотів би поставити запитання про можливість іншої періодизації, спертої на зміни у способі життя і світогляді не тільки владних груп, але й – а можливо, й насамперед – основної маси населення. Якщо історики, зрештою, погодилися надати право голосу в історії «німій» більшості, то, може, ми пристанемо на те, щоб дозволити їй ділити по-своєму й час?

 

Сторінки3

Про автора

Долучіться до дискусії! (1)

Зображення користувача Софія Грачова.
Софія Грачова 4 січня 2014 року, 19:25

Не по суті статті (авторів підхід й обидва проєкти усної історії виглядають цікаво) але теґ має бути "воєнний комунізм", не "військовий".

По суті:

Щодо ґенетичного зв'язку між так званим "українським національним історичним наративом" після 1991 р. та каноном історії КПРС - абсолютно погоджуюся. Але є ж їнші історіографічні традиції. Приміром, дослідження культури споживання - вже досить усталений тренд в англомовній історіографії СРСР. Праці Kristin Roth-Ey, Julie Hessler тощо, є цінною корективо до традиції історії, фіксованої на політиці та політиках, але до якоїсь радикальної ревізії хронологічного поділу "НЕП - сталінізм - пост-сталінізм",  усталеного в соціяльній історіі з останніх трьох десятиліть (Sheila Fitzpatrick etc), не призвели. Цікаво, отож, чи є авторові пропозиції таким собі проєктом українського національного велосипеду, або ж спробою додати щось нове до студій радянського суспільства у міжніродному, не лише українському контексті.

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі