Місце зустрічі Germaschka

Травень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
53 переглядів

Германия, конечно, прекрасная страна.

Вот если бы еще в ней немцев не было!

З висловлених уголос міркувань колишньої співвітчизниці.

Берлін, 1994 рік.

1

Навряд чи можна стверджувати, ніби кліматичні умови країни, в якій я народився і живу, суттєво відрізняються від серединно-европейських. Таке ж, зазвичай прохолодне у червні і спекотне у серпні літо, така ж мінлива зима з тимчасовими морозами і тривалими відлигами, така ж пропахла дощами і мрущими рослинами осінь, така ж наповнена схвильованими очікуваннями нервова весна. Цілком припускаю, що в родинах німецьких ветеранів східного фронту досі циркулюють усілякі фантасмагорично-мюнхгавзенівські перекази про найжорстокіші на світі українські зими з відмороженими кінцівками та простудженими ґеніталіями у розв’язці. Цілком припускаю й інше: здатність людської пам’яті трансформувати реальне у надреальне і нарощувати наративні special effects. Не відкидаю й того, що клімат і справді може змінюватися і що з часу останніх на наших теренах бойових дій погода в Україні встигла відчутно пом’якшати. У будь-якому випадку можу стверджувати з усією відповідальністю мандрівника, що упродовж минулого десятка років безліч разів пускався в західніший світ і стільки ж разів повертався: ні, я не бачу жодних кліматичних відмінностей, скажімо, між Віднем і Львовом, чи Берліном і Києвом.

Але з іншого боку, той самий внутрішній мандрівник аж волає з мене своїми спостереженнями щодо реального існування Межі. Ця Межа проходить західним державним кордоном України, що з точністю до міліметра повторює колишній державний кордон СРСР, і таким чином ділить буття на Европу та Щось Інше. Так от: упродовж останнього десятка років я набув чималого досвіду перетинання цієї Межі в обидвох напрямках – туди й назад. Я користуюся при цьому традиційними саме для цих обширів наземними видами транспорту і колись напишу цілу книгу про всі мої випадки з митними та прикордонними службами. Але зараз не про них. Зараз – про цілком дивний феномен, що її, Межу, супроводжує. Отже, незважаючи на цілковиту однаковість погодно-кліматичних умов по обидва боки від неї, я, перетинаючи її у зворотному напрямі із заходу на схід, щоразу спостерігаю одне її те ж: раптове псування погоди, якийсь циклонічний обвал, різке тьмянішання краєвиду, розверзання небес дощем чи снігом, у найкращому разі затягування перспективи мрякою та сірістю. Так наче хтось щоразу влаштовує навмисне для мене та моїх принагідних супутників велетенське атмосферне дійство під назвою «Батьківщина вітає вас!». Або з порога розпочинає іспит з любові до неї: чи витримаю й цього разу?

Не сумніваюся, що справа тут саме в мені. Хоч я назагал дуже люблю повертатись, і мене такими катаклізмами не залякаєш.

2

Що ж насправді відокремлює ця фатальна пострадянська Межа від Европи? Іншими словами, що за необхідність така у сяйливого Европейського Союзу, розростаючись усе далі на схід, відмежовуватися від цих запущено-бляклих територій новою залізною завісою? Невже йдеться вкотре про відокремлення світла від темряви? Тільки чому це світло на заході? І чому темрява на сході? Може, йдеться про наші енергетичні проблеми, про реґулярні відмикання електрики в осінньо-зимовий сезон, про щовечірнє западання наших міст, містечок і сіл у пащу ночі?

Отже, що відокремлено? Ну звичайно передусім – іншу якість доріг. Перетнувши Межу і в’їхавши на лоно батьківщини, я починаю фізично відчувати всю цю жахливо шкарубку, поорану тріщинами, тисячі разів ремонтовану, але так і покинуту зруйнованою поверхню. Мною підкидає і струшує, і водій ніяк не може перевищити якісь там шістдесят на годину, і кожна вибоїна якнайпромовистіше вказує на очевидну неприналежність до греко-римської цивілізації. Але навіть якщо оминути шосейні шляхи і віддатися на милість залізниці – Межа...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі