Місто на межі

Квітень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
67 переглядів

1.

Десь у середині XVII сторіччя великий мандрівник Евлія Челебі, який часто подорожував Османською імперією, так писав про знамениті балканські міста:

З десятьох найголовніших міст у європейській Туреччині першим я назвав би Одрін (Едірне), після нього – Солун (Салоніки), потім Сер (Сере), Ларису, Софію, райське місто Белґрад, мусульманську цитадель Буду, багате місто Сараєво, чудове Скоп’є з його неприступними фортечними спорудами і, нарешті, Пловдив – найпрекрасніше серед них.

Усі ми живемо в постімперському і в постколоніальному світі, й нам неважко розрізнити імперські обертони в баченні Евлії – перелік усіх цих міст в античному жанрі панегіричного славослів’я став можливим якраз тому, що Евлія дивився на них під дуже специфічним кутом зору. Він розглядав їх як символи імперської слави й водночас як стратегічні «ключі» до неозорої, об’єднаної та політично однорідної території. Інакше кажучи, Пловдив і Сере, Сараєво і Салоніки, Едірне і райське місто Белґрад сприймаються як перлини в короні Імперії, а також як багаті торговельні центри та османські цитаделі. В баченні Евлії ці міста були подвійними знаками – знаками як могутності, так і слави, як символічної величі, так і реальної економічної та військової сили. Вони були як перехрестями, через які проходили реальні потоки грошей і товарів, так і вузловими точками в символічній структурі престижу, феодальної гідності й честі. Сáме перетворення тих міст на такі специфічні подвійні знаки і вможливило цей перелік – перелік, у якому долаються і скорочуються географічні, релігійні та культурні відстані між ними, перелік, де нехтується той факт, що вони належали до різних цивілізацій, мали різні культурні традиції і навіть різні кліматичні умови й де, нарешті, об’єднується вавилонське стовпотворіння балканських мов у врочистих інтонаціях турецького голосу Евлії. Візіонерський імперський перелік славетного турецького мандрівника стирає відмінності – він цілком нехтує й дуже неоднакове історичне минуле цих міст, і етнічну приналежність їхнього населення, яке вірувало в різних богів і розмовляло неймовірною мішаниною різних мов, і різницю в ментальностях, архітектурних стилях, звичках повсякденного життя, нехтує унікальну атмосферу кожного з цих міст, їхню традиційно несумісну культурну символіку.

Звичайно ж, у нашу сучасну добу всі ми відкидаємо імперіалізм, колоніалізм і притаманне їм уніфікаційне бачення. А проте іноді я заздрю імперській уяві Евлії Челебі. Або, якщо висловитися точніше, мене проймає ностальгійна туга, коли я думаю про ці осяйні видіння незліченних і славних міст, що існують одне поруч одного в уявному гомогенному географічному просторі, де немає відстаней, кордонів, перевірочних і контрольно-пропускних пунктів, валютних курсів, митниць і такого іншого, де не існує тих культурних та історичних відмінностей, про які ми неспроможні забути навіть у своїй уяві.

Причина такого стану речей видається цілком очевидною: за наших сьогоднішніх східноєвропейських умов годі уявити собі балканські міста одне поруч одного. Скоп’є поруч із Сере, Софію поруч із Сараєвом, Белґрад поруч з Анкарою, Бухарест поруч із Приштиною, Пловдив поруч із Нікозією, Белґрад поруч із (уже не таким багатим) містом Сараєвом, Скоп’є поруч з Афінами, Тирану поруч із Трієстом чи Дубровником. І не тільки цілком реальні політичні й ідеологічні кордони, а й глибші розмежувальні лінії – лінії уяви – роблять такі наближення малоймовірними. Одна з причин такої малоймовірності – це той прикрий і абсурдний факт, що сьогодні, аби добутися з Белґрада до Заґреба, треба спочатку летіти до Відня або до Цюриха. Або той факт, що подорож на автобусі через кордони та митниці сьогоднішніх балканських держав видається такою ризикованою авантюрою, яка мандрівникові Евлії в XVII сторіччі навіть приснитися не змогла б. Але й це ще не все.

Сьогодні мало хто спроможний уявити собі Белґрад поруч із Сараєвом – навіть...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі