Міст і людина

Жовтень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
4
1080 переглядів

Морис Герон. Руки понад розламом
(1992; скульптура на мосту Крейґевон, Дері, Північна Ірландія)
Світлина Мартина Мілафа / CAI.

Krzysztof Czyżewski. «Most i człowek». Переклав з польської Андрій Бондар за публікацією у виданні: Krzysztof Czyżewski, Linia powrotu. Zapiski z pogranicza, Sejny: Pogranicze, 2008.

Це стара істина, мовляв, лише переступаючи через себе, людина залишається собою. Це не було б можливо, якби не уява діялогу, що немовби стежка виводить людину за межі горизонту власного «я», до зустрічі.

Спонукувані уявою діялогу, ми звертаємося до Іншого, яким може бути наш внутрішній голос, неземна істота, інша реальність, життя з другого виміру, неприборкана пам’ять, особа, з якою ми ділимо життя, сусід, закорінений в іншу культуру, співмешканець, що мислить по-іншому або неповносправний, співгромадянин іншої національности або релігії... Інший – це частина нас і частина спільноти, до якої ми відчуваємо свою приналежність. Інший, про якого ми тут думаємо, не може бути кимось неприсутнім, кимось байдужим нам. Якщо ми хочемо, скажімо, про дервіша з Бухари говорити як про Іншого, то тільки тоді, коли охоплюємо його приналежністю до тієї самої спільноти, яку відчуваємо як життєву і вирішальну для нашої долі. Якби ми вважали, що його світ є окремим і живе за своїми законами, без жодного значення для нашого існування, то він залишився б для нас кимось чужим і далеким, можливо, цікавим і гідним поваги – але аж ніяк не Іншим. Подібно не є Іншим ангел, якщо він залишається для нас абстрактним створінням, якого не стосується наша реальність, внутрішній досвід чи віра.

Тільки тоді, коли Інший є частиною нас самих та інтеґральним елементом спільноти, до якої ми належимо, ми маємо шанс, звертаючись до нього, переступити через себе.

Уява діялогу в дії стає етосом, ланцюгом починань і життєвих умінь, що їх набуваєш завдяки дотриманню кодексу вартостей, згідно з її духом. Цей етос об’єднує нашу індивідуальність і починає розмову з Іншим, замість прагнути вилучити його та покласти у вигляді жертви на олтар групової єдности. Суттєвою є його інтеґральність, що охоплює духовне й родинне життя, суспільну й політичну активність. У кожній із них ми зупиняємося перед тим самим порогом, спорудженим нашим еґо, власним інтересом, володінням, укоріненням у те, що нам відоме й згідне з нашим судженням – порогом, який не дає людині вповні стати собою. Він здається мені настільки сильною перешкодою, що ми воліємо будувати свою індивідуальність і спільноту, відмовляючись від спроб його переступити. Внаслідок цього ідентичність, суспільний розвиток, інтереси держави чи життєвий простір у нас ґрунтуються на неґації Іншого. Ми шукаємо різних способів, аби витіснити його зі свого нутра й найближчого оточення. Боязкі в боротьбі з власними обмеженнями і страхами, ми похваляємось успіхами в поборенні Іншого, що є лише формою втечі від Нього, читай – від нас самих. Ми також легко дозволяємо переконати себе, що таким чином ми здобуваємо власне ім’я і служимо цивілізаційному поступові.

Коли людина припиняє переступати через себе, у ній завмирають органи та функції, завдяки яким вона здатна це чинити. Її досвідом стає викорінення. Адже чим іншим є позбавлення людини другого берега і його самотність на острові серед неприступного архіпелагу? Уява діялогу – це також погляд у світ, що в ньому забуто секрет ремесла будування мостів і який не усвідомлює наслідків такого стану речей. Якщо ми міркуємо тут про відкриття Іншого як про поєднання індивідуальности та спільноти, то неспроможність чинити так відіб’ється проблемами у царині внутрішнього, суспільного та політичного життя. Дивлячись із цієї перспективи, можемо помітити нитку, що поєднує проблеми, які ми дотепер звикли приписувати різним сферам нашого життя. Труднощі в опануванні власним еґо, відрізаність від трансценденції, відчуження і самотність вільних особистостей, культура, поневолена великими кількостями й позбавлена інтимного простору...

Про автора
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі