Мінливий образ гетьмана

Грудень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
61 переглядів

1.

1888 року на площі Святої Софії в Києві постав пам’ятник Богданові Хмельницькому. Від 1852 року, коли ідея його спорудити була висловлена вперше, вона наражалася на різноманітні перешкоди, аж до розкрадання коштів. Не було згоди й у питанні про вигляд і політичне значення пам’ятника. 1857 року перший ректор Київського університету Михайло Максимович – український культурний діяч, але лояльний підданий царя, – у статті на відзначення 200-х роковин смерті Хмельницького писав: у Москві є пам’ятник провідникам антипольського опору 1613 року Мініну та Пожарському; тим більше належить мати в Києві пам’ятник Хмельницькому, який визволив свій народ від польського ярма. Ще через два роки Максимович зауважив: якщо вшанувати свого співвітчизника не спромоглися «малоросійські» Розумовські, Завадовські, Безбородьки і Трощинські, встановити пам’ятник у Києві або Переяславі на честь людини, яка відірвала Малоросію від Речі Посполитої та передала її Москві, могли би великороси.

Польські інтелектуали гостро виступили проти. Міхал Ґрабовський навіть назвав Хмельницького звичайнісіньким бунтівником, подібним до Пугачова, якого Катерина II тримала у клітці. Михайло Юзефович відгукнувся на це заявою: належне місце для пам’ятника Хмельницькому – на площі Святої Софії. Майбутній пам’ятник поступово став об’єктом боротьби між польською аристократією, російськими урядовцями й інтеліґентами-українофілами за можливість утвердити власне бачення минулого та програму на майбутнє. Польське повстання 1863 року ще більше загострило полеміку. Деякий час існував такий проект: кінь Хмельницького топче копитами польського шляхтича, єзуїта і єврея-орендаря, а навколо пам’ятника мали стояти чотири постаті, уособлюючи чотири Русі: Велику, Малу, Білу та Червону (Галичину, яка на той час належала Габсбурґам); напис на постаменті мав бути: «Єдина неподільна Росія – гетьманові Богданові Хмельницькому».

Дехто з київського кліру, повторюючи у 80-х роках дев’ятнадцятого століття суперечливе ставлення до Хмельницького серед найвищого духівництва в сімнадцятому столітті, взагалі сумнівалися, чи доречно встановлювати пам’ятник на священній площі Святої Софії. Юзефович, колись українофіл, а тепер українофоб, пояснював це інтриґами українців, які, на його думку, спорудили би пам’ятники радше таким «зрадникам», як Виговський чи Мазепа. Він також стверджував, що спочатку цей план був спрямований не тільки проти польських претензій щодо України, але й проти українського сепаратизму. Зрештою через фінансові міркування та за рішенням царя Олександра II на площі Святої Софії було встановлено тільки кінну статую. Гетьманова булава вказувала в бік Москви, і прихильники та противники спілки з Росією тлумачили це кожен по-своєму.

Суперечки навколо пам’ятника – окрема ланка в цілій низці спроб використати образ Хмельницького для своїх цілей, що тягнеться з 1648 року до нашого часу. Романтичний образ гетьмана з написаної 1912 року відомої картини Миколи Івасюка «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ» – вершник на білому коні прямує до Софійського собору, щоб отримати благословення єрусалимського патріарха й київського митрополита, – започаткували своїми зусиллями тодішнє духівництво та студенти Київської колеґії, що під час тріумфального вступу Хмельницького до Києва незадовго перед Різдвом 1648 року вітали його, називаючи Мойсеєм, і вигукували Богданове ім’я, вважаючи, що він даний Богом, щоб звільнити свій народ від польського поневолення. Патріарх Паїсій, який називав його Illustrissimus Princeps, теж мав своє бачення провідника православного війська, визволителя від турків. Такий образ творив і сам Хмельницький, заявляючи, що він звільнить Русь і що його, людину не значного походження, Бог возвеличив і зробив правителем Русі.

Інші його образи також беруть початок у сімнадцятому столітті. З єврейських хронік і єврейських поминальних служб походить образ гнобителя й мучителя, ім’я якого слід витерти з історії. Антихристом і...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі