Ментальна географія Европи

Грудень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
107 переглядів

Znikająca Europa. Pod red. Kathariny Raabe i Moniki Sznajderman, Wołowiec: Wydawnictwo Czarne, 2006.

Антологія «Зникома Европа» є втіленням ідеї книжки про забуті, полишені місця сучасної Европи, як-от Вержболово, Вардо, Ада-Кале, Капустін Яр, Поградец, Сафолк та інші. Йдеться про місця, які несуть на собі відбиток кінця; певні речі тут змінюються так, що їх не можна більше впізнати. Ці місцини нищить чи то людина, чи сили природи, і їх, на думку редакторів, найкраще можна охарактеризувати англійським Last&Lost. Це окреслення, стверджують вони, чудово пасує пейзажам, які містять залишки епохи, позначеної війнами, виселеннями, геноцидами, підкоренням природи. Загалом же «втрачені, полишені, зраджені історією та природою простори мають дивну, нереальну привабливість, описати й назвати яку є метою “Зникомої Европи”».

До антології зібрано твори п’ятнадцятьох авторів із різних країн (два з уміщених тут есеїв уже знайомі читачам «Критики»: «Живокіст серцевидний» Юрія Андруховича – 2006, ч. 4 та «Цивілізація Вержболова» Маріуса Івашкявічуса – 2007, ч. 6), і кожен автор має свій стосунок до певного місця. Вони цікавляться минулим, сучасним і майбутнім топосів. Хтось відчуває «силу місця», яка підтримує його фантазію та ностальгію, у комусь те місце живе змалку («тут у місті, – пише Свєтлана Васілєнко, – всі все пам’ятають про своє дитинство»). Дехто з авторів віднаходить це місце в собі, в своєму серці, душі – зрештою, несуттєво, яку метафору використати для локалізації місця. Головне відчувати те, що відчуває, наприклад Мірча Чартареску, описуючи острів Ада-Кале, що його поглинули глибини Дунаю:

Я пригадав собі тоді, що глибоко в нашому мозку існує ділянка, що називається «острів» <...>. Усі ми, відтак, маємо острів у глибинах розуму, який відчайдушно шукаємо, як затоплений діямант нашого Я. І ми, і наш час глибоко затоплені у водах часу і якоїсь універсальної пам’яті, так, як Ада-Кале, яка вже ніколи не стане реальністю.

Отож книжка містить репортажі, есеї, які представляють певну ментальну географію. Як стверджують редактори, на географію «реальну» накладається внутрішня географія, глибока, ментальна – географія спогадів і уяви.

В антології зустрічаємо ще й інший термін на позначення цієї специфічної географії. Анджей Стасюк пише про «меланхолійну географію». Ця географія стосується місць (міста, країни та держави), що потрапили під владу меланхолії. Як стверджує Анджей Стасюк,

Якщо лише вистачить мені часу і сил, я напишу колись меланхолійну географію нашого континенту. Знайдуться в ній місця, яких ніхто не відвідує, місця, теперішнім яких є минуле, місця, які були віддані на здобич часу, так само, як колись були віддані на здобич варварів. Однак після наїздів кочівників вони підносилися із попелищ та руїн. Однак під дією часу – цієї делікатної і легшої від повітря сили – вони розпадалися, вивітрювалися і з впертістю найпервиннішої матерії тяжіли десь углиб землі й углиб минулого.

Щоб пізнати ментальну географію, слід вдатися до специфічної герменевтики. Один із основних законів інтерпретації, що тут діє, є таким: «Коли речі й місця втрачають контекст, котрі надають їм функцію, в них можна читати». Це герменевтика цілком Гайдеґерівського штибу. Перед тим, як пізнати ці місцини шляхом розуміння, їх треба проявити, повернути із забуття. Одна з категорій, що описує спосіб їхнього буття, – це невидимість. А відтак втрата контексту долає інтерпретування їх як засобу, ми долаємо передрозуміння і потрапляємо у простір невизначености, що зачаровує і несе з собою можливість естетичного переживання («Непридатні, у певному сенсі визволені, вони набувають певну авру»). Отож ці місцини перетворюються на фраґменти художньої концепції, що витворюється через пошуки відповідей на запитання («Коли знаходиш новий черевик в полі, тобі спадають на думку різноманітні запитання. На цьому, власне, ґрунтується...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі