Меморіяли совєтизму

Травень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
128 переглядів

Для тих, хто споруджує пам’ятник, він пов’язаний із формулюванням нормативних зразків мислення та поведінки, важливих для сучасного суспільства. Часто пам’ятник є ідеологічним об’єктом, сконструйованим задля того, щоби спонукати маси до сприйняття й засвоєння певних цінностей. Він реґулює і закріплює в свідомості сучасників образи історії, беручи участь у формуванні колективної пам’яті, загальноприйнятого знання про минуле.

Російські пам’ятники, встановлені одразу після подій 1991 року, тематично, ідеологічно та художньо відмежовані від попередньої традиції. Розвінчування недавніх героїв, потреба повернути історії замовчувані імена й переглянути оцінки та потрактування минулого, відкидання совєтських канонів у мистецтві – все це сполучалося з активною меморіяльною політикою: демонтажем чималої кількости пам’ятників вождям та їхнім соратникам, реставрацією «списаних» будівель, спорудженням нових об’єктів (наприклад, московських пам’ятників святим Кирилові та Методію, Сєрґеєві Рахманінову, Булату Окуджаві, Іванові Буніну, Осіпові Мандельштаму).

Тим часом аналіз культурної політики останніх років унаочнює посилення ностальгійних настроїв саме щодо совєтського минулого: воно дедалі частіше бачиться добою стабільности, усталеної ціннісної системи, епохою лідерства країни на світовій арені. Впорядкування сучасного меморіяльного середовища лише підсилює загальне враження. Останніми роками в містах Росії з’явилися пам’ятники, які через тематику та спосіб виконання можуть видатися спорудами з совєтського минулого. Скажімо, в Краснодарі встановлено обеліск «Чекістам Кубані від краснодарців на знак вдячности за ратний труд» (1997), прикрашений позолоченими серпом і молотом і написом «1917». У Владивостоці з’явився монумент «Героям Революції та Громадянської війни». 2005 року в Москві, Волгограді, Красноярську, Північній Осетії вирували суперечки довкола спорудження пам’ятника Сталінові; на початку 2007 року вони жваво точаться вже у Барнаулі. Із проєктів нових пам’ятників, затверджених за п’ять років роботи Московської міської комісії з монументального та декоративного мистецтва (2001–2005), 57% відсилають (чи відсилатимуть) до подій і персонажів совєтського минулого.

Із совєтської доби дедалі впевненіше позичають образи та символи, беручи їх за основу для ідеологічного орієнтування у сьогоденні. Їх актуалізують, коли виникає потреба знайти підстави об’єднання нації (доволі різнорідної культурно, соціяльно, етнічно, релігійно) чи пояснити вибір напрямку політичного курсу країни. Совєтське минуле є активним чинником самовизначення сучасного росіянина.

Не дивно, що основним сюжетом нових пам’ятників є війна 1941–1945 років – подія №1 у російській історії. Безперечно, поява більшости присвячених Великій вітчизняній меморіялів пов’язана з масштабними приготуваннями до ювілеїв: здебільшого ці монументи споруджено в 2001 і 2004–2005 роках. 2006 року нових пам’ятників відкрито набагато менше, проте, зрозуміло, різкий спад зацікавлености цією тематикою не усуває з міського середовища вже встановлених монументів.

У Москві, якщо говорити про особливості впорядкування колективної пам’яті про війну на її прикладі, нові пам’ятники рівномірно розподілено по місту: у спеціяльно оформлених поминальних місцях (на кшталт Поклонної гори), на перехрестях нецентральних вулиць (Дмітровський проїзд і Тімірязєвська), у виділених зонах міських парків (Тропарьово) та скверів (по вулиці Хачатуряна в Отрадному). До того ж в останні роки стала виразною тенденція присвячувати такі пам’ятники різноманітним групам, виділяючи з-поміж учасників війни представників різних професій, національностей, а також мешканців окремих районів міста. У цій групі – стела «Тушинцям – учасникам Великої Вітчизняної війни», монументальна композиція, присвячена пам’яті учасників війни, які мешкали в Сєвєрному адміністративному окрузі Москви, пам’ятник льотчикам, які базувалися на території Жулєбіного, пам’ятник подвигові жителів Центрального адміністративного округу, стела воїнам-робітникам Московського суднобудівного та судноремонтного заводу, пам’ятник воїнам-зв’язківцям, пам’ятний знак воїнам-зенітникам, пам’ятник воїнам авіяполку «Нормандія-Неман» та інші. Різні соціяльні групи долучаються до начебто спільних спогадів.

Сучасні пам’ятники основною масою продовжують совєтський історіографічний дискурс, ілюструючи відомі факти та висновки, практично не додаючи нового знання до колективного уявлення про війну. Пам’ятник ромам, жертвам Великої вітчизняної війни, чи непоказний бюст Раулю Валенберґові, майже не помітний у дворі бібліотеки іноземної літератури, – чи не єдині московські прикмети, не збіжні з усталеною практикою підтвердження загальновизнаного.

Дослідниця совєтської меморіяльної традиції Кетрин Меридейл говорить про навмисну вибірковість комеморації, усталеної в Совєтському Союзі:

Надмірне повторення одних спогадів і цілеспрямоване вилучення решти видавалося формою цензури, так само потужної, як і будь-яка пелена офіційного заперечення. Певні різновиди болю, в тому числі, скажімо, дитяче відчуття неприродности прийомних родин чи особливу скорботу євреїв, що вижили після Голокосту, було вилучено із суспільної дискусії.

В Росії описання воєнного досвіду також багате на значущі лакуни (роль штрафних батальйонів, випадки поблажливости до ворогів, реабілітація військовополонених тощо). Ці проблеми не зактуалізовано ні сучасними пам’ятниками, ні основною експозицією відкритого в 1995 році Музею Вітчизняної війни на Поклонній горі.

Сторінки2

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі