In memoriam. Яцек Куронь (1934–2004)

Червень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
57 переглядів

17 червня 2004 року помер Яцек Куронь – політик, суспільний діяч, співтворець комуністичної опозиції, дворазовий міністр праці та соціяльної опіки в незалежній Польщі, багаторічний голова комісії Сейму з питань національних та етнічних меншин, великий прихильник польсько-українського порозуміння.

Кінець його життя був сповнений упертої боротьби з хворобою. В останні місяці він майже не розлучався з лікарнею. Знищений роками ув’язнень і неощадливим життям організм поступово відмовляв у послуху. Найболіснішим останнім випробованням стали для Яцека страждання й самотність. Людину, яка жила серед людей, із людьми й через людей, хвороба ув’язнила в стінах власного дому, доступ куди мало тільки невеличке ґроно друзів. У ці останні роки, коли будь-яка діяльність (без якої Яцек просто не міг жити) була для нього неймовірним зусиллям, він мусив поспіхом завершувати те, чого не міг не завершити. З багатьох справ, якими займався раніше, залишилося дві: переконування в потребі збільшити для молоді можливості для здобуття освіти – задля майбутнього світу, та діяльність у сфері польсько-українського порозуміння – для нашої частини Европи.

Яцек Куронь народився у Львові 1934 року. Батько походив із Силезії. Родина матері, родом із Ґаліції, мала, як це часто там траплялося, польсько-українське походження, і коли в листопаді 1918 року почалася польсько-українська війна, материні родичі воювали по обидва боки. З отих довоєнних часів він запам’ятав надзвичайно багато. Ясна річ, носив під повіками місто свого дитинства (я мала нагоду особисто в цьому переконатися, коли 1992 року супроводжувала Яцека під час його першого після виїзду відвідання Львова: незважаючи на часову відстань і зміну назв вулиць, він безпомилково завів нас тоді до двох будинків, у яких мешкав із батьками), але пам’ятав також атмосферу міста поляків, українців і євреїв, у якій щоразу більше давалася взнаки взаємна польсько-українська неприязнь і навіть ненависть.

У родині важливішим був для нього батько-соціяліст – це від нього він перейняв вразливість на суспільну кривду і зневагу до ксенофобії. І перше, й друге одразу по війні привело його до комунізму, який сприймався як ліки на суспільні й національні проблеми. (Ті самі причини спонукали його згодом розірвати з комунізмом. Міг би повторити за Михайлиною Коцюбинською: «До партії мене привели ідеали, і якщо мушу вибирати між партійним квитком та ідеалами, то квиток залишаю вам, а ідеали собі».) Однак понад усе Яцек мав хист педагога, тому, власне, не стільки занурювався в діяльність партійного апарату, скільки у виховання молоді в «новому дусі». Саме задля цього було створено так звані «вальтерівські команди» (червоні бойскаути), в яких молодь виховували, щоправда, в дусі обов’язкової комуністичної ідеології, але значно важливішим виявилося те, що її навчали бути чуйною до суспільних проблем, співпраці, солідарности й терпимости. Тож нічого дивного, що велика частина вальтерівців пройшли пізніше надзвичайно характерний шлях: від комунізму через ревізіонізм – до антикомунізму.

Епохальним випробованням для покоління Куроня були жовтневі події 1956 року, які остаточно покінчили зі сталінізмом у Польщі. Секретарем комуністичної партії став в’язень зі сталінських часів Владислав Ґомулка, а значна частина польського суспільства увірувала в можливість «польського шляху до соціялізму». На виробництві поставали органи робітничого самоврядування (на зразок юґославських), на допомогу яким поспішили молоді комуністи – прихильники жовтневих змін. Куронь допомагав робітникам заводу легкових машин на варшавській Жерані. На жаль, швидко виявилося, що надії робітників та молодих партійних ревізіоністів на стабілізацію жовтневих змін не мають шансів здійснитися. Команда Ґомулки почала відходити від жовтневих ідеалів.

Становище Яцека та його товаришів дедалі більше захмарювалось. 1965 року він спільно з Каролем Модзелевським опублікував «Відкритий лист до членів партії», в якому скритикував систему...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі