Медія-досвід листування

Квітень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
7
888 переглядів

Леся Українка. Листи: 1876–1897. Упорядкування Валентини Прокіп (Савчук), передмова Віри Агеєвої, Київ: Комора, 2016, 512 с.

Листування завжди є частиною цілісного смислового простору творчости митця і культурних вимірів доби. Водночас воно зберігає самостійність і самоцінність, адже є неповторним художнім явищем і специфічним мистецьким феноменом. За суттю воно і документальне, і суб’єктивне, і інтерсуб’єктивне, а це, з одного боку, зумовлює складність осмислення епістолярію загалом, а з другого — відкриває для сучасного читача розмаїті можливості його презентації. На жаль, досі домінує підхід до листів як до другорядного, допоміжного матеріялу — текстів, які дають можливість підтвердити ідеї дослідників щодо спрямування творчости і діяльности автора або авторки. Однак осмислення листування лише в контексті розвитку літератури обмежує продуктивніше розуміння епістолярію як унікальної практики комунікації. Вочевидь, віднаходження місця епістолярію у становленні саме комунікативних практик (винятково важливих для розвитку української культури та її самоідентифікації) минулого і позаминулого століть означає вихід за межі літературоцентризму в реконструюванні (і конструюванні) горизонтів культури.

Саме про цей аспект рецепції листування як ориґінальної і потужної медія-практики кінця ХІХ — початку ХХ століття спонукають згадати видані окремою книжкою листи Лесі Українки.

Доба письменниці, віддалена від нас на понад століття, — це час відмінних від теперішніх практик повсякденної комунікації та інших способів самопрезентацій. Проте і вона була позначена присутністю різних медій: писемної традиції, книжок, впливових друкованих газет та часописів, фотографій і новітніх технік зв’язку. Листування перебувало на перехресті становлення комунікативних практик, без розуміння особливостей яких годі зрозуміти і розвиток тогочасної культури, і витоки та особливості сучасної медія-культури.

Книжка «Леся Українка. Листи: 1876–1897» є першим томом із запланованого багатотомного листування письменниці. Публікацію позиціоновано передусім як таку, що вперше представляє листи без практикованих у радянських виданнях вилучень, зі збереженням авторського правопису і навіть таких особливостей, як виправлення та заміни. У «Слові від упорядника» Валентина Прокіп (Савчук) вказує на географічний обшир епістолярної спадщини Лесі Українки, адже її листи знайшли прихисток у багатьох містах не лише України, а й світу (Празі, Флоренції, Софії), а кількість адресатів лише найближчого кола нараховує понад шість десятків. Під час приготування видання до друку було використано переважно автографи й вивірені копії, що зберігаються у відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, а також епістолярні тексти, які потрапили до відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника та Слов’янської бібліотеки в Празі при Національній бібліотеці Чехії.

Фраґменти текстів, які за радянських часів було вилучено, позначено курсивом, і навіть побіжний їх огляд засвідчує, що тодішні редактори викидали не лише висловлювання політичного або світоглядного характеру. Часто предметом «занепокоєння» упорядників ставали засвідчення або опис почуттів та прихильности, смаки, яскраві дрібнички приватних стосунків, але за подібного «упорядкування» майже завжди викривлювався і загальний зміст тексту. Принаймні декілька листів унаслідок «редаґування-вирізання» втратили автентичну цілісність. У передмові до видання «Леся Українка. Листи: 1876–1897» Віра Агеєва актуалізує проблему «надінтерпретації», притаманної радянській критиці (ця тема насправді варта окремої розмови із залученням не лише філологів, а й філософів, соціологів, психологів). Публікація листів без вилучень відновлює історичну справедливість щодо цих текстів і водночас дає уважному читачеві можливість простежити, як саме здійснювалась ідеологічно дієва «надінтерпретація». Та є іще дві речі, які...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі