Майбутнє руху «Займи»

Вересень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
818 переглядів

Abstract:
In “The Future of the Occupy Movement,” Jules Lobel, the president of the Center for Constitutional Rights and Professor of Law at Pittsburgh Law School, writes on the Occupy Movement goals of “creating sustainable alternative decentralized institutions.”


 

Jules Lobel. «The Future of the Occupy Movement». Вміщуємо статтю з люб’язного дозволу ZCommunications. Переклала з англійської Оксана Форостина за публікацією на сайті ZSpace http://www.zcommunications.org/the-future-of-the-occupy-movement-by-jules-lobel (8 грудня 2011 року).

 

Рух «Займи Вол-стрит», який уже здобув величезний успіх у впровадженні до публічного дискурсу питань нерівности та влади корпорацій, опинився у критичній ситуації. З найбільших наметових містечок у Нью-Йорку, Окленді, Філадельфії та Лос-Анджелесі чимало які знесла поліція, тож активісти шукають тактичних рішень для переходу від «зайняття» до другої фази руху. Хтось каже, що рух має еволюціонувати в політичному напрямку: підтримувати ті чи ті політичні ідеї, висувати кандидатів до органів влади та чинити тиск на політиків і корпорації. Натомість інші наполягають, що наступним кроком має бути конкретний перелік вимог, котрий, як передбачається, міг би просувати певні політичні ініціятиви та протести.

Інша тактична відповідь – створити щось таке, що стало би ненасильницьким партизанським рухом в американських містах. Наприклад, Кале Ласн, видавець журналу «Adbuster» та автор ідеї наметового табору на Вол-стрит, кажуть, просуває нову «масовану стратегію несподіваних атак супроти повсякденних практик». Чиказькі займачі вирішили робити протягом зими одну подію щодня: захищати арештовані за несплату будинки, влаштовувати сидячі страйки, стихійні театральні вистави та мистецькі акції, скидати банери, розбивати парки, забезпечувати необхідним бездомних. У тому ж дусі Френсис Фокс Півен, дослідник суспільних рухів та активіст із багаторічним стажем, деякий час перед тим передбачив, що рух увійде у нові фази, використовуючи «інші форми вуличних протестів, брутальніші, аніж зайняття площі», або «розгортати захоплення публічного простору».

Цей нарис пропонує альтернативу, сфокусовану на створенні сталих альтернативних децентралізованих інституцій, які на мікрорівні відображатимуть еґалітарну, демократичну візію суспільства, що її запропонував рух «Займи Вол-стрит». Така стратегія поєднувалася би з подальшими акціями протесту на вулицях та в парках проти несправедливости, як-от позбавлення права викуповувати заставу.

Тим часом як у подальшій фазі руху, щоби підтримувати в ньому життя, вкрай важливо визначити тактику наступних тижнів і місяців, ширшою стратегічною метою є розвиток руху для трансформації суспільства на справді довготривалу перспективу – вимірювану не сезонами, а роками чи навіть десятиліттями. Це завдання на забезпечення сталости. Як «Займи Вол-стрит» може розвинути організаційні, культурні та інституційні форми, аби забезпечити довготривалий рух, а водночас зберегти його динамізм, горизонтальну побудову, пряму демократію, активізм і трансформативну візію? Жодному американському суспільному або політичному рухові XX століття це не вдавалося.

Рухові за громадянські права 1960-х та рухові промислових профспілок у 1930-х на початках були притаманні активізм, креативність і пряма демократія, яку зараз демонструє «Займи Вол-стрит». Вони вдавалися до вуличних протестів, сидячих страйків, захоплення фабрик і бойкотів. Студентський координаційний комітет ненасильницьких дій і деякі радикальні спілки з Конґресу промислових профспілок практикували пряму, партиципативну демократію. Ті рухи змінили американське суспільство і мали результатом тривкі, змістовні реформи – якщо займачам удасться повторити цей успіх, то буде поважне досягнення.

Проте...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі