Мандрувати й описувати: биті шляхи культури під імперським поглядом

Червень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
52 переглядів

Маry Louise Pratt. Imperial Eyes.Travel Writing and Transculturation. – London and New York: Routledge, 1992 (перевидання — 1993, 1994, 1995, 1997).

James Buzard, The Beaten Track. European Tourism, Literature, and the Ways to Culture, 1800-1918. — Oxford: Calredon Press, 1993.

Andreas Schӧnle. Authenticity and Fiction in the Russian Literary Journey, 1790 -1840. Harvard University Press. — Cambridge, Mass., London, England, 2000.

С.В.Тышко, С.Г.Мамаев. Странствия Глинки. Комментарии к «Запискам». Часть І, Украина. — Киев, 2000.

Люди вирушають у подорож через різні причини: з власного бажання (відпочити, помилуватися краєви­дами, збагатитися грошима чи до­свідом) або зі службової потреби. Мандрівник — чи не найпомітніша постать на географічних і культур­них ландшафтах нашої планети. Мандрівники відкривали континен­ти, торговельні маршрути, народи та країни, а також шпигували, грабу­вали, досліджували, класифікували тощо, а ще — описували свої подо­рожі. Часом описували те, що бачи­ли, іноді — те, чого не бачили ніколи (як у випадку фіктивних «літера­турних мандрівок»). Саме завдяки мандрам — пережитим особисто чи прочитаним — починає увиразню­ватись образ батьківщини — «своєї» спільноти та території, уявленої (за Бенедиктом Андерсоном) на проти­вагу всім іншим. Якщо і є поступ у культурі мандрів, то він, можливо, полягає в тому, що ця батьківщина вже не рухається разом із мандрів­ником (як це було в кочовиків), а лишається точкою відліку, відносно якої мандрівник переноситься у про­сторі, часі, емотивно й культурно. Досвід мандрів є трансгресією — від уже «свого» до ще «чужого», яке може стати «своїм» (привласненим), «іншим» (визнаним) чи залишитися «чужим».

У глобальному, а по суті, західноцентричному контексті, який у різних формах — «м’яких» (таких як макдональдси, джинси, права люди­ни, інтернет, пепсі- й кока-кола) чи «жорстких» (Міжнародний валют­ний фонд, світові економічні кризи, загроза атомної катастрофи, Все­світня торговельна організація) — продовжує діяти досі, можна виді­лити 4 мега- або й метамаршрути: 1) «євроімперіалістичний» — євро­пеєць (звичайно західний) подо­рожує іншими континентами, менш «цивілізованими»; 2) «домашній» – європеєць подорожує Європою; 3) «транскультуральний» — неєвропеєць подорожує Європою (зви­чайно західною); 4) «периферій­ний» — неєвропеєць подорожує поза Європою. Попри суперечливість самого поняття «Європа», яке ми тут використовуємо у вкрай стереотип­ному сенсі колиски буржуазної ци­вілізації, у чотирьох накреслених маршрутах (описаних і відчитаних) можна вгледіти спільні конвенції. Серед них виразними є принципи контрасту й невідповідності (див. статтю Олексія Толочка «The Good, The Bad, and The Ugly» у «Критиці» — 1998, ч.7-8), впізнавання, порівнян­ня, недовіри тощо; всі вони означу­ють відношення асиметрії й дистан­ції між культурами. При цьому кон­фронтація культурних ресурсів зав­жди відбувається в квазігеографіч­них координатах: Північ-ІІівдень, Схід-Захід, які є просторовими ви­разами культурної асиметрії й ди­станції між культурами. Залежно від розташування оглядача, негативних конотацій може набувати як Північ, так і Південь із Заходом, не кажучи вже про Схід.

Описане «ззовні» й прочитане починає жити власним життям, яке майже ніколи не збігається з життям поза текстами, «всередині» — з кар­тиною світу, побутом і самообразом тих, хто став «жертвою» уважного або легковажного погляду мандрів­ника. Й цей погляд «іззовні» не лише презентує «нововідкриті» реалії зацікавленій, «цивілізованій» публіці, а й практично внеможливлює альтер­нативний погляд «ізсередини»: що впливовішим є опис мандрівника, то більше залежними від нього стають оииси-у-відповідь тих, кого він описав. Описані народи й території постають як конструкти публічних дискурсів, презентовані «публіці» в тій чи іншій літературній конвенції, в тому чи іншому соціально-полі­тичному та...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі