Мамай у павутинні

Березень 2000
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
114 переглядів

Віктор Неборак. Епос про тридцять п’яту хату. – Львів: Аз-Арт, 1999.

Exegi monumentum aere perennius...

Horatii

Багато хто певен, що знаменитістю можна стати за один день чи за одну ніч: заснути ніким, а прокинутися володарем думок і героєм перших шпальт. Далеко складніше стати класиком. Визнанню має передувати низка книжок, певна кількість написаної про здобувача літературної продукції (рецензій, інтерв’ю), можливо, стаття в літературній енциклопедії чи словнику. Потрібне коло шанувальників. Потрібні критики, адепти, і просто молоді поети (поетки), які до перших своїх збірок жадають саме «класикових» передмов, як перепусток у літературу. Потрібні заздрісники. Потрібні ті, що ніколи цього класика не читали, але знають, про що він пише, і мають щодо того свою думку. Потрібні портрети. Потрібні метафори (від «буковинського соловейка» до «небожа Рільке» чи «сина Тараса»). Тоді в якийсь момент ім’я стає символом, лейбою чи тавром (залежно від контексту), або ж торговельною маркою.

Якщо раптом із кимось усе це станеться ще за життя, то можна перетворитися на скромного будівничого й розпочати спорудження собі пам’ятника, а одночасно писати мемуари.

Кажуть, ностальгія – таке ж гальмо в житті, як і рушій у літературі (напевне, мемуарній). Однак, без жартів, мемуаристика небезпечна тим, що становить рубіж, який означає якісну зміну самого писання. Вона переводить митця з ранґу «діяча» в ранґ «літописця», заважає йому писати, а нам читати всі подальші твори (якщо такі тепер траплятимуться) і сприймати їх як не-мемуарні. Недарма кажуть: «Подивишся назад – соляним стовпом станеш».

Мемуаристика – це той жанр, який дає змогу суміщати несумісне. Він, по-перше, дозволяє накладати теперішні роздуми та оцінки на колишні події, що створює вигідний для «літописця» ефект далекоглядності, якщо не пророчого дару. По-друге, поєднання себе як автора і як персонажа, своєрідного гостя свого ж тексту, дає можливість побути в центрі. По-третє, він уможливлює претензію на документальність, де пробачається (і навіть цінується) суб’єктивізм. Ефект той самий, як у зміні місця глядача в театрі: від звичайного учасника карнавалу до спостерігача сценічного спектаклю, коли глядач, фактично, займає місце Бога.

Віктор Неборак, звичайно, перший серед наших сучасників, від кого можна було 6 сподіватися оприсутнення цього жанру. Навряд чи когось здивувало «Повернення в Леополіс»: Неборак як Неборак щире самолюбування у дзеркалі свого письма. В перспективі семи-восьми десятків років, коли живих свідків уже не буде, книжка стане цікавою для дослідження якщо не саморецепції, то самоінтерпретації одного з українських письменників кінця століття (і тисячоліття – sic!). Але й тепер це по-своєму вдячний текст: крізь прозору його тканину добре видно, якими нитками шите Неборакове письмо.

Фактично, він сам дає ключ до своїх текстів: сфокусованість його текстів на «Я» та огортання всього навколишнього враженнями спостерігача (іноді – учасника, творця), враженням Віктора Неборака.

І аванґардові це притаманно. Ego – його центрувальний елемент. Однак еротичність аванґардного тексту полягає у незімкненості двох країв, постійному коливанні від Ego до Alter Ego, від «Я» до «Іншого Я», в намаганні його відкрити. За «Я» – приховане «Інше», за Небораком – Неборак, той самий і одночасно зовсім не той. Поезія, можливо, один із найзручніших способів прописати «Інше», торкнутись Alter Ego. Неборакові вдавалося колись це коливання.

Отже, між Віктором Небораком і Віктором Небораком є велика різниця. Неборак завжди в центрі карнавалу, бешкету, мовної гри. Це зв’язок із вічним. Він незнищенний. Він – сміх.

Його можна розкласти на частини, відірвати голову, але це буде лише початок ще яскравішого, дивовижнішого, святковішого. Його можна розбити на склади, поділити ім’я дефісами, змінити букви. Але він не зникне й тоді: буде ...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі