Маленька драма про Дашкевича у трьох діях

Жовтень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1198 переглядів

Не всі вважають Ярослава Дашкевича контроверсійною постаттю, гідною посмертної уваги, але всі, хто його знали, погодяться, що він безперечно був дуже складною особистістю. Саме ця складність – психологічна, родинна, навіть побутова – буде притягати майбутніх біографів більше, ніж його незаперечні наукові осяги. Навряд чи легко буде біографам розв’язати всі вузли, і чи навіть їм захочеться це робити. Над життям Дашкевича, над цілим його поколінням нависала тінь тоталітаризму. Все його свідоме життя, включно з останніми двома десятиліттями в самостійній Україні, тривало під всеохоплюючою тінню тоталітаристських змагань звести все до своєї зовнішньої мірки. І навіть ті, хто заперечують існування «чистого» тоталітаризму та розводяться про його інтелектуальну слабість, мусять визнати, що нацистський, а особливо радянський варіанти тоталітаризму насправді продемонстрували значну живучість. Трагедія Дашкевича, як і багатьох із того покоління, полягає в тому, що всеохоплююча тінь тоталітаризму просочувала простір і пробиралася до всіх, кого зустрічала. Ця гідра зуміла пропхати свої гидкі слизькі мацаки навіть у найбільш інтимні прогалини життя, впліталась у всі проростки і своєю огидною простотою спрощувала всі прояви багатого життя. Вона примушувала всіх дивитись на світ крізь її сірий одностайний фільтр.

Біограф може не побачити правдивої людини у тому загальному сутінку. Опишу кілька зустрічей із Дашкевичем у жанрі «штрихи до біографії», в надії, що інші його знайомі зроблять те саме. З таких камінців пам’яті може колись вирине незатьмарений портрет цієї людини.

Дашкевич усіма фібрами своєї високої худої фізичної постаті поборював влізливий вплив тоталітаризму і його мініатюрного варіанту – дрібномістечкового всезнайства. Поборював витонченим умом і болісною іронією над усіма, а особливо над собою. Він мусив це робити із невблаганного диктату совісті. Але обсяг цієї боротьби поїдав багато іншого в житті, і затемнював все на своєму шляху, витворював їдкість і примушував її ковтати. Водночас, тоталітаризм робив усіх біднішими, всіх намагався поставити в свої рамки, всіх спрощував. Тому мої особисті спомини про Дашкевича вимагають пояснень, і коли я застановлялась над цими поясненнями, ще раз зрозуміла, що життя українських науковців за радянського періоду не можна оцінити, не зрозумівши драм, зумовлених і довкіллям, і ними самими. На Заході писали про нудоту, сірість тоталітарних систем, але для думаючих людей в Україні ця їдка сірість творила безперебійну канву вічних драм, то великих, а то й малих. Як про це писати, не порушуючи норм гречності?

Наскільки може чужинець навіть намагатись зрозуміти те минуле? І як писати про глупоту системи, яка змушує думаючих до дурних вчинків?

Стандартні дефініції тоталітаризму підкреслюють відчуженість громадян один від одного. Щоб протидіяти намаганню держави зберегти контроль над населенням, населення замикається в собі. Можна довіряти небагатьом, і то, лише перевіреним найближчим. Але одинцем мало вдієш у модерному світі, і людина остається сама, приречена на свої обмежені сили. Таким способом тоталітарні уряди контролюють доступ до інформації.

Брак достовірної інформації посилює зріст псевдо-інформації, чуток, пліток, бо чейже ніхто не живе без інформації. В результаті прості речі стають складними, а прості діла набирають важливості. Витворюються різні градації героїзму, а ще більш різні – підлоти. Не знати, де пролягає межа достовірності, а де – абсурду.

Для тих, хто не пережив тоталітаризму, ціла система виглядає неправдоподібною і абсурдною. Навіть якось незручно описувати  поодинокі епізоди, бо це все не так, досить неймовірне, i нині виглядає або абсурдним, або несуттєвим. Молодших читачів мушу запевнити: описуємо те, що було. Без перебільшень, але і без вибілювання. Тому і жанр драми.

Дія перша: УРСР

Про існування Дашкевича я довідалась вперше ще від своєї мами, для котрої перебування у Василіянській дівочій...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.