Один із очевидних парадоксів сучасної російської дійсности – дуже поширене практично загальне невдоволення перебігом подій у країні та власним життям, поєднане зі збереженням високого рівня виказуваного оптимізму та схвалення державного керівництва. Причому невдоволення практично не переходить у протест, тим більше – в активний. Щоби розібратися в цій ситуації, треба розглянути характер і функції «невдоволених» настроїв у суспільстві.
Таблиця 1
«Якщо говорити загалом, то якою мірою вас задовольняє ваше нинішнє життя?»
| Так | Ні | |
| Всі | 30 | 29 |
| До 19 років | 60 | 34 |
| 20 - 24 | 34 | 23 |
| 25 - 29 | 35 | 18 |
| 30 - 34 | 25 | 18 |
| 35 - 39 | 35 | 23 |
| 40 - 44 | 28 | 27 |
| 45 - 49 | 24 | 34 |
| 50 і старші | 21 | 37 |
Отже, в усіх вікових групах за минуле п’ятиліття рівень задоволености становищем у країні збільшився, але в кожній явно домінує незадоволеність.
Дещо складнішою картина є в оцінках шляху, яким рухається країна (цей показник стосується сподівань та очікувань у перспективі).
Таблиця 2
«Якою мірою вас задовольняє те, що
відбувається тепер у країні?»
| Цілком | Переважно | Навряд | Зовсім не задовольняє | Вагались | Індекс* | ||
| 18 - 24 | 2001 червень | 4 | 37 | 37 | 21 | 2 | 41:57 |
| 2006 липень | 10 | 42 | 35 | 9 | 4 | 52:44 | |
| 25 - 39 | 2001 | 5 | 24 | 47 | 22 | 2 | 29:69 |
| 2006 | 8 | 36 | 45 | 10 | 1 | 44:55 | |
| 40 - 54 | 2001 | 3 | 17 | 45 | 35 | 0 | 20:80 |
| 2006 | 6 | 26 | 44 | 18 | 5 | 32:62 | |
| 55 і страші | 2001 | 4 | 16 | 45 | 32 | 4 | 20:77 |
| 2006 | 6 | 21 | 44 | 26 | 4 | 27:70 |
Впродовж низки років переважали уявлення про неправильний шлях, що веде у глухий кут (у середньому за дослідженнями на кшталт «Експрес»/ «Кур’єр» за 1994-2006 роки співвідношення думок про шлях країни склало 30:54), але за останні місяці поширеність позитивних і негативних суджень майже зрівнялися (див. табл. 3).
Сторінки2
Про автора
Іще в 1993–1994 роках аналітики вперше заговорили про «Ваймарську Росію». А Росія Владіміра Путіна стала очевидно аґресивною та націоналістичною падіння Совєтського Союзу та впливу цього падіння на російську економіку, політику й ідентичність. Нинішня поведінка Росії є вислідом укорінених деструктивних тенденцій – і не лише прихід Путіна визначив траєкторію, якою рухається Росія. Водночас це означає, що Росія, хоч вона й залишиться надовго ще авторитарною, націоналістичною та аґресивною, не зуміє досягти гегемонії, натомість чимраз більше налаштовуватиме проти себе
Долучіться до дискусії!