Листи до редакції «Критики»

Листопад 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
90 переглядів

Шановна редакціє,

Дуже вдячний вам за останні числа «Критики»! Протягом кількох днів я мав справжнє задоволення, перечитуючи газету. Вже й раніше я чув про ваше видання, але оце вперше пощастило познайомитися з ним особисто. Я просто захоплений тим, що в Україні з’явився такий часопис. Скоріш за все, він ніколи не матиме мільйонних накладів, але це, мабуть, і не є його метою. «Критика», безумовно, елітне видання для інтелектуалів, яке в кожному номері містить нестандартні ідеї та оригінальні думки і сприймається передусім підготовленим читачем.

Дуже добре, що ви постійно вміщуєте статті про сучасний стан політичної думки – це сприяє розвиткові самостійного мислення й кращому усвідомленню суспільної ситуації. Корисними є повідомлення про нові книжки українських видавництв. Найбільш специфічними, вузькофаховими є статті про мистецтво й літературу, але це. вочевидь, теж необхідні матеріали для часопису, що називається «Критика».

Гадаю, редакції слід звернути увагу на оформлення статей малюнками та фотографіями. Складається враження, що ілюстративним матеріалом сторінки «Критики» заповнюються принагідно, між іншим. А тим часом матеріали сприймаються набагато легше й живіше, коли до них додано малюнок чи два-три фото.

На найближчому засіданні кафедри обов’язково поінформую колеґ про ваш часопис детально і сподіваюся, що матимете ще передплатників. Щиро бажаю вам усього найкращого.

Сергій Летенко,м. Краматорськ

 

* * *

Гей-гей, шановні редактори й дизайнери «Критики»!

Давно хотів попросити про невеличку послугу. Чи не могли б Ви хоч для годиться спробувати власний дизайн часопису, бо трошки приїлася дзеркальна копія «The New York Review of Books».Чи не так? Взагалі ж маю купу компліментів для «Критики», рівно ж як і критики на «Критику».

Ваш прихильник і уважний читач –

Юрій Микитенко (mykytenko@irf.kiev.ua)

P.S. До речі, якщо Георгій Касьянов – автор матеріалу про «Малу енциклопедію етнодержавознавства» – мене чує, то можу сказати, що його нотатки принесли мені справжню втіху. Власне, можна було написати гостріше й відвертіше, але досить і того, що Ви називаєте речі своїми іменами, хоча толерантно і коректно. Я Вас розумію, адже... колеґи, навкруги самі колеґи. Правда, я не певний, чи вони читають «Критику», бо однією з рис фіґурантів Вашого допису, про яку Ви не згадали, є впевненість у власній самодостатності. Ну, але то інша тема.

P.P.S. Взагалі ж, хотілося б зустріти якусь дискусію на Вашому сайті, бо шкода бачити, як втрачається така добра нагода (і спосіб) обмінятися думками. Цікаві ідеї, думки, ініціативи якось провалюються, ніби в бездонне болото, точнісінько, як у цілому нашому суспільстві. Чи то вже з царини етнопсихології? Алєксандр Сєргєєвіч, до речі, «гаварівал»: «малоросси лєніви і нелюбопитни». Невже це правда, українці і не-українці? Може, коли в повному обсязі з’явиться електронна версія журналу, нарешті здійсниться мрія головного редактора щодо ширшої суспільної дискусії наколо ідей, що обговорюються у «Критиці»? Лиш подивіться сайт «Русского журнала» за адресою: www.russ.ru Ох-ох, як там «шпетно» інколи дописує якась Інна Булкіна про літературну та книговидавничу ситуацію в Україні. Дістається на горіхи й багатьом авторам і персонажам «Критики».

... Ну як, подивилися? То чи не час зробити «український журнал» за адресою - www.krytyka.kiev.ua ?

 

* * *

Шановний пане Юрію,

Передусім мушу заступитися за Олександра Сергійовича, котрий ніколи не називав малоросів «ленивыми и нелюбопытными» – не тому що вони такими не є (Бєлінський називав їх іще крутіше – «чугунноголовыми»); просто п.Пушкін, мені здається, як нормальний великоруський інтеліґент, переймався передусім не чужими, а власними, себто великоруськими, комплексами. У «Подорожі до Арзруму» він писав: «мы ленивы и нелюбопытны».

Так само мушу заступитися й за «Критику», котра аж ніяк не є дзеркальною копією «The New York Review of Books», як і будь-чого іншого. В найпершому числі «Критики», випущеному понад два роки тому, ми й справді задекларували прагнення брати собі за приклад західні рецензійні видання подібного типу, серед яких поіменно назвали згаданий Вами «Нью-йоркський книжковий огляд» (NYRB) та британський «Times Literary Supplement», – оскільки вони видаються нам найякіснішими. Але такі самі видання виходять практично в кожному великому місті на Заході – і всі вони, в певному сенсі, є «дзеркальними копіями» одне одного, бо ж належать до того самого, відсутнього досі в Україні різновиду періодики.

Безумовно, ми хотіли б мати дизайн, кращий від усіх згаданих часописів, але щоб його розробити, потрібні кошти, яких, боюся, ні ми, ні жодне інше українське видання не має й близько. З цієї самої причини ми не вміщуємо «Критику» в Інтернеті в повному обсязі, оскільки потребуємо не лише віртуальної електронної слави, а й реальних фізичних передплатників. Ви маєте рацію: нам бракує багато чого з того, що є в Росії (в Америці, Франції, Японії...), але навряд чи п’ятеро штатних працівників «Критики» зможуть заповнити всі незліченні прогалини в українській постколоніальній культурі. Наразі доводиться порівнювати себе не з Росією чи Польщею, а з Туркменією й Танзанією і втішатися тим, що на їхньому тлі ми виглядаємо цілком непогано.

І нарешті про згадані Вами ентомологічні нариси п.Булкіної. Ми теж читаємо їх із цікавістю – і в «Зоиле», і в «Русском журнале», хоч і не приймаємо того зверхньо-поблажливого тону, яким весела російськомовна авторка розповідає своїм «білим» співвітчизникам про забавні культурні потуги «чорношкірих» аборигенів в умовах «самостийности». Там, однак, де ця авторка пише про те, що їй ближче і зрозуміліше, а саме – про російську культуру, вона виявляється набагато точнішою і проникливішою.

Як Ви, певно, помітили, «Критика» відкрита до різних, навіть цілком протилежних думок, якщо тільки вони висловлені достатньо фахово й коректно. А тому, сподіваюсь, ті всі дискусії, які Ви хотіли би бачити на нашому електронному сайті, знайдуть собі не згірше місце на наших друкованих сторінках.

З приязню,

Микола Рябчук, відповідальний редактор

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі