Листи до редакції «Критики»

Вересень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
37 переглядів

Відповідь тим, що намагаються бути страшенно органічними

 

Гей, нумо вимовляти слово «дискурс»

Над плаєм, над колибов, над колискою...

З листа Михайла Стрельбицького до «Критики» (1998, ч.2)

 

Діаспорна поезія – неорганічна.

З київських розмов

 

Не смійтеся, чужі люде...

Тарас Григорович Шевченко

 

Дякую я вас за лист дискурсовий.

Повідомлю вам: мені він всмак,

бо ж на мові рідній, на Тарасовій,

кінчив я у вузові філфак.

 

Іноді й собі пофілософствую,

розберу, до сна, модель тонку,

тьоті Моті зачитаю зноф свою

призову роботу по Франку.

 

Досить финдиклюшок постмодерну нам,

фрейдів, хейдеггерів і деррід.

Слава поміж нас вершковим дерунам!

Хай живе наш самогонний рід!

 

І хай буде вами запам’ятаний

мною даний факт і аргумент –

як вони не накивають п’ятами,

то розрушать наш істеблішмент.

 

То ж давайте їх проімпічіруєм,

проженем к чортам за рубежі.

Знов тоді у рідну піч увіруєм,

в сáмі органічніші коржі.

 

Досить сатанинських їхніх дискурсів,

треба, щоб пост-піст уже настав,

треба, щоб Народ за повну миску сів,

а Тарас параски не зазнав!

Богдан Рубчак

 

* * *

Мені дуже сподобалася стаття Наталки Білоцерківець «Кривенька качечка» у другому числі «Критики» – гарна мова й глибокі думки.

Одна заувага: я не вважаю, що Європа зобов’язана робити щось для України. Та й чому будь-хто має перейматися тим, що ми (українці) вмостилися серед калюжі, лічимо зорі у небі й мріємо про краще життя?

Двадцятилітньою дівчиною я ще вірила в мирне повернення України до Європи. Яка наївність! Сьогодні я почуваю лише втому й роздратування. Та ще – безсиле бажання зібрати усіх цих ткаченків і кучм де-небудь посеред Тихого океану, поближче до французького атолу Мурроа.

Дякую вам за «Критику» в Інтернеті. Тут нас, молодих людей з України, стає дедалі більше. Для багатьох це єдина можливість читати українську пресу.

Хай вам щастить.

Люба Шара,

Вашинґтон, lshara@hotmail.com

 

* * *

Здрастуйте, Миколо Рябчук!

Чула Ваші виступи на «Свободі» та по «Голосу Америки». Врешті, побачила рекламу «Критики» в журналі «Всесвіт». Чому ваша редакція не розсилає безкоштовно по бібліотеках номери часопису, як це роблять російські журнали, – вас же підтримує соросівський фонд «Відродження»?

Судячи з заголовків «Критики», публікації дуже цікаві. Якщо десь маєте вільні екземпляри журналу, вишліть, будь ласка, мені.

З повагою,

Яна Мірошниченко (20 років)

м. Шостка, Сумської обл.

 

* * *

Шановна Яно,

дякуємо за увагу до нашого часопису. На жаль, ми не маємо змоги надсилати «Критику» безкоштовно до бібліотек, оскільки одноразовий ґрант від Фонду «Відродження» мав цільове призначення – на закупівлю редакційного обладнання, паперу для перших номерів тощо. Діставши цей «стартовий капітал», мусимо далі крутитися самі.

Щоправда, від минулого року «Відродження» спонсорує також передплату некомерційних видань для основних бібліотек України, але замовлення роблять самі бібліотеки – ми не маємо до цього жодного стосунку. Знаючи орієнтації наших бібліотекарів, не сумніваюся, що набагато охочіше вони замовляють видання російські, ніж українські. Чого вартий народ, який не здатен підтримати власну пресу та книжку, говорити не буду. Досить порівняти сьогоднішню Україну з Естонією, Литвою, Польщею. За великим рахунком, кожен народ має ту владу і те життя, на яке заслуговує.

На жаль (чи на щастя), вільних примірників «Критики» в нас немає – часопис хоч і не миттю, але розпродується. Висилаємо, отже, лише останнє, щойно з друку, число. Якщо сподобається – передплачуйте, наш індекс у газетному каталозі 33909.

Запевняємо, що й надалі наші заголовки (і не лише заголовки) будуть не гіршими, ніж ті, котрі Вас так зацікавили.

На все Вам добре.

Микола Рябчук

 

* * *

Шановний редакторе журналу «Критика»!

Минулого тижня ввечері чув Вашу розмову по Українському радіо. На цей час я вже зміг опрацювати матеріали Вашого цікавого часопису за березень 1999 року. На жаль, люди, яких цікавлять ідеї, не мають можливості купувати «Критику» за 2.20 грн. Від злиднів читачів потерпають і інші журнали. Чи бачите Ви якийсь вихід?

З повагою,

Роман Олексюк, інженер

м. Винниця

 

* * *

Шановний п. Олексюк,

зрозуміло, що принциповий вихід лежить у площині радикальних економічних і політичних змін, які мусить здійснити саме населення України. Але навіть серед сьогоднішніх злиднів, гадаю, люди, яких справді цікавлять ідеї, мають змогу передплачувати видання вскладчину. Зрештою, 2.20 – це лише вартість однієї пачки посередніх цигарок або чвертки посередньої горілки. Наскільки мені відомо, споживання тютюну й алкоголю в Україні за останні роки не зменшилося – попри всі ті злидні, про які Ви цілком справедливо пишете.

На жаль, знизити ціну «Критики» ми не можемо, оскільки й так продаємо її значно дешевше від собівартості. До того ж, третина тої ціни йде продавцям-посередникам, ще третина – податківцям. Отакий, як бачите, типово український бізнес.

Так що даруйте.

З повагою,

Микола Рябчук

Автори

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі