Листи до «Критики»

Лютий 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
36 переглядів

Кожна антологія – легкий, навіть спокусливий об’єкт для критиків. Чому це, а не те? Якщо це – то чому? І т.д. Та метою нашої хрестоматії не було обминути поважну критику. Перед публікацією вона була у десятка рецензентів, які, вочевидь, давали часом добрі, а часом не такі добрі поради. В результаті вибір, як завжди, став певним компромісом, а компроміси не всіх задовольняють. Отже і Олександр Гриценко має свої, запізнені вже, поради. Та пропонуючи їх, він навіть не вказує на доволі великий обсяг нашої хрестоматії (у нас 31 автор, а він згадує лише 13). Всіх документів у нас 42 на 420 стор.

Щодо самого вибору текстів, то правда, що він зосереджений на питанні української самосвідомості й ідентичності. Того, як колись у нас казали, «і конем не об’їдеш». Якщо б було більше місця, то можна б, як вказано в передмові, подати і Тугана-Барановського, і Ковалевського, і Волобуєва, і когось (кого?) із дисидентів у 70-х роках. Та в Північній Америці об’єм книжки строго контрольований видавництвом.

Трохи діткнуло нас те, що рецензент у підсумках твердить, що ми, мовляв, годимось з сентиментом «маніфесту української інтелігенції» (1995). А чому ж ми тоді помістили як заключну статтю критику цього маніфесту Миколою Рябчуком? Та невже ж нас можна поставити поряд із «стереотипом української інтелігенції... а саме уявлення про неї як про жменьку запеклих націоналістів, одержимих своїм буцімто славним минулим та своєю буцімто “наймелодійнішою в світі” мовою». Ні, така критика пахне сама недавнім стереотипом. Національних почувань і дискурсів не треба плутати з націоналізмом. Зрештою, ми старалися не давати англомовному читачеві остаточної картини інтелектуальної України (якщо вона взагалі існує), а вказати на її різноманітність.

Якби Юрій Луцький був таким, як на рисунку (сорок років тому), то він міг би ще стати в довшу дискурсію і контроверсію з опонентами. Та у нього тепер сива борода – отже, черга на вас, молодших, дати обширнішу хрестоматію.

Ралф Ліндгайм, Юрій Луцький

 

Панове редактори!

Ади, такий часопис, що, можливо, навіть поможе нам у Вінницькім політехнічнім (!) поновити стінку «Актуальна ксерокопія» (статтею О. Мотиля розпочавши).

Хоч, звісно, стаття відповідального редактора (от лиш чому про ту посаду в довідці про автора не сказано?) та й «абзольвента» (знов не сказано!) поза конкуренцією.

Про «абзольвента» це, звісно ж, я намагаюсь шуткувати: кожен-бо з нас якийсь та «абзольвент». Інша річ – «дискурс». Про «дискурс» я маю такого недоробленого віршика:

...Гей, нумо вимовляти слово

«дискурс» –

Над плаєм, над колибов, над

колискою,

Гей, нум, – від Саксагані до Карпат!

Гей, нумо скандувати слово

«дискурс» –

3 вітхненням, з помутнінням, з

переблиском –

Як ще учора «Друг! Таваріщ! Брат!»

 

й т. ін.

Жарти жартами.

Але як хто з моїх тут інколи («поінколи» – сказав би П. Мовчан) не поніма, то я зачитую з термінологічного словника Марії Зубрицької: «Дискурс – за словами Ц. Тодорова, – одне з найскладніших понять, структурально-семіотичних досліджень літератури, яке найважче піддається чіткій дефініції. На багатозначність цього терміна вплинули принципово відмінні (!) предмети дослідження лінгвістики та літературознавства, які спричинили різне його тлумачення. Не існує єдиного погляду і серед лінгвістів...» («Антологія...», Львів, «Літопис», 1996, с. 604).

Ні, я зовсім не про те, щоби вводити тотой віршик М. Стрельбицького разом з тотим абзацом М. Зубрицької у пам’ятку авторам «Критики».

Я лиш от про що: чи не можна б мені – жодного разу слово «дискурс» не пожиткуючи! – написати про останні три книжки та статтю у «Кур’єрі Кривбасу» проскурівського віршника Івана Іова? От хоч би й підзаголовком: «Не Княгинецький, а Йов, не Вишенський, але Іван». Га?

З...

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі