Лист до редакції «Критики»

Січень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
145 переглядів

Марґіналізація традиційних культурних еліт у США, а до деякої міри і в решті країн «першого світу» – тема політологічно вагома. Тому вітаю відгук політолога на мою статтю в «Критиці» (2001, ч.7-8). Нагадаю, що її заголовок був «Традиційиі еліти на бічних рейках», і фразу «марґіналізація традиційних культурних еліт» ужито там сім разів. Українську версію відповіді професора Мотиля «Критика» надрукувала в листопадовому числі; моя відповідь базується на англійському тексті листа, який мені передала Редакція у грудні 2001 р. Свобідний український переклад читається добре, але в ньому перефразовано деякі вислови ориґіналу («ганьбити ненависні маси», «нерелевантний» чи «нерелевантність»), ключові для відтворення культурного контексту листа.

На жаль, критичні зауваження професора Олександра Мотиля настільки абстрактні, що на них відповісти нелегко. Ясно, що йому моя стаття не сподобалася; неясно, про кого і про що йому йдеться. Читач, якому були б недоступні перші й останні рядки його листа, міг би цей текст датувати кінцем шістдесятих і початком сімдесятих років минулого століття, позаяк наголос там покладено на гасла того бурхливого періоду: звинувачення груп, які авторові не подобаються, у «нерелевантності»; далі, непримиренна ворожість до ніш (що ототожнюються, мабуть, із колишніми «вежами зі слонової кости»). Минулим також відгонять закиди погорди до мас. Ті гасла – відлуння тих «воєн за культуру», під час яких формувався світогляд покоління, якому сьогодні близько п’ятдесяти років. Я (правда, не подивившись у дзеркало) не бачу в своєму оточенні безплідних, покинутих Життям інтелектуалів, що з переполоху поховалися по нішах. Де сьогодні знайти інтелектуала (без нахилів до самогубства), українського чи американського, правого чи лівого, що наважився би, сховавшись у нішу, «ганьбити ненависні йому маси»?

Зваживши, що в листі професора відсутні прізвища, дати, місцевості, розмова з ним про ніші і про традиційну культуру залишається діялогом між глухими.

Схоже, що сьогодні частина американських «воєн за культуру» відбувається на іншому плацдармі: йдеться про оцінку ролі прошарку «публічних інтелектуалів» (цього окреслення вперше вжито 1987 року). Публічний інтелектуал фахівець (здебільшого в суспільних і гуманітарних, дуже рідко – в точних науках); він часто займає університетську нішу, але також звертається до нефахової добре освіченої авдиторії й обговорює з нею загальні й актуальні теми, що інколи не належать до його спеціяльности (прапредок тут – Сократ). «Критика», що задніх не пасе, нещодавно друкувала статті таких інтелектуалів, або писала про них. Згадую Лєшека Колаковського, що захищав вартості традиційної західної цивілізації; з протилежного табору, Едуарда Саїда і його жертву Самуїла Гантінґтона; і, ясна річ, Умберто Еко.

Вирішальним чинником у проголошенні кого-небудь публічним інтелектуалом є його «публічність». Вона вимірюється «науково» – частотністю згадок про кандидата у ЗМІ, кількістю «відвідувань» (hits) в інтернеті та цитат у наукових розвідках. Наприклад, між 1995 і 2000 роками відповідні числа «реакціонера» Лєшека Колаковського були: 51, 1211, 235; числа «проґресиста» Едварда Саїда – 982, 16410, 2958; числа Семюела Гантінґтона – 831, 6238, 2038. Числа Умберто Еко найвищі: 1193, 34950, наукових цитат, щоправда, тільки 1877. Ці числа почерпнуті з книжки, яку наприкінці минулого року видав колишній довголітній професор, юрист, тепер федеральний суддя в США Річард Познер (Richard A. Posner, Public Intellectual: A Study of Decline. – Harvard University Press, Cambridge, MA, 2001. Див. також Познерів коментар: «The Professors Profess» в Atlantic Monthly за лютий 2002, 28). Його база даних охоплює 542 особи. Він проаналізував публічних інтелектуалів, приписав їм «нішову роль» і висловив щодо них деякі застереження. Беручи слово в обговоренні тем, що не належать до їхньої чітко визначеної ділянки, вони, мовляв, інколи ведуть себе непрофесійно, навіть безвідповідально. Крім того, прив’...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі