Лист до «Критики»: Про «мартишок», жінок і правду від перекладача

Березень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
43 переглядів

Завжди із трепетом берешся за переклад книжки, розуміючи, що тобі судилося стати посередником між текстами, між культурами. З іще більшим хвилюванням чекаєш відгуків, рецензій, бо знаєш, що від об’єктивности часто залежить доля українського видання.

«Качки, жінки і правда» Каті Ланґе-Мюлер – ґротескно-іронічний погляд на світ, що вибудовується із дрібних деталей, які у динамічному житті міста проминають, зазвичай, неспостережені. Приємно, що така доля не спіткала книжку – її зауважили, і навіть більше, спробували оцінити. А от чи об’єктивно?

Перекладач, беручися за твір, свідомо змушений приймати умови гри, які ставить автор, і порушити їх означало би зруйнувати мікрокосмос тексту, цілісну систему його творчих засобів. Перекладач приречений, за словами класика Андрія Содомори, «перебувати під чужою тінню», у полоні ідей та образів першотвору, та навіть більше, його поетики – стилістики, ритміки, синтаксису. «Перекладач самотній. Він не тільки під тінню автора, він – той, хто в тіні», – стверджує досвідчений Андрій Содомора. «Нерівна якість перекладу», про яку згадує глибоко шанована рецензентка Роксоляна Свято, – це не що інше, як стильове розмаїття текстів, об’єднаних під такою всеосяжною назвою «Качки, жінки і правда». Катя Ланґе-Мюлер експериментує і з формою, і зі змістом – «простота й прозорість» її мови чергуються з розлогими синтаксичними конструкціями, виправданими з огляду на інтенції авторки: розглядати світ під мікроскопом, то звужуючи, то розширюючи фокус спостереження, поволі досліджувати дрібні або й невидимі для ока деталі. Для мене важливо було зберегти цю індивідуальну авторську методу і не спримітизувати текст. Тому про «адекватність перекладу», чи він «рівний», чи «нерівний», можна говорити лише тоді, коли маєш перед очима ориґінал, а не коли керуєшся суб’єктивним баченням того, як мала би звучати Катя Ланґе-Мюлер українською.

Шкода, що з русизмів, яких рецензентка виявила в перекладі «чимало», у рецензії згадано тільки один – мартишка. Його появу в тексті можна витлумачити не тільки тим, що мартишка – мешканка Московського зоопарку (таки має рацію Ланґе-Мюлер, коли зауважує, що жіноча фантазія не знає меж), а й значно прозаїчніше, а саме закономірностями авторської методи. Авторка бавиться термінами, уточнює те, що, на перший погляд, неістотне, заглиблюється в деталі (звідси такі докладні назви грибів, молей і мавп), щоби протиставити себе швидкоплинності теперішнього життя. Що ж до мартишки (лат. cercopithecus) – то це назва родини нижчих вузьконосих мавп, яких налічують понад 20 видів. Про мартишку можна дізнатися не лише із загальної довідкової літератури («Великий тлумачний словник української мови», 2001, с. 511), з науково-популярних видань, як-от «УСЕ» (с. 833), а й зі спеціялізованих наукових видань (див. зокрема: Російсько-українсько-латинський зоологічний словник, 1983, с. 365). Немає жодних сумнівів, що цей термін скальковано з російської мови, однак перекладач у цьому випадку всього лиш пасивний споживач здобутків української наукової термінології (вона, на жаль теж перебуває «під чужою тінню»), а не її активний творець, бо творити наукові терміни на рівні художнього тексту – нонсенс.

Попри існування чітких творчих рамок, перекладач, маневруючи між підрядковим перекладом і вільним переспівом, усе-таки має вибір: робити якісний текст чи вдаватися до заробітчанства. Такий самий вибір має й рецензент.

Володимир Кам'янець

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі