Лист до «Критики». Осягнення ЕУ: півкрок за півкроком

Квітень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
132 переглядів

У листопадовій «Критиці» Ярина Боренько подала декілька критичних зауваг на мій текст «Яка Україна потрібна Европейській Унії», що був опублікований в 7–8 числі «Критики» за 2005 рік. Тішуся, що можу ще раз долучитися до дискусії про формат стосунків України з ЕУ, бо, на жаль, публічний діялог про Европу в нашій державі хіба що жевріє.

Опонентка наводить чотири «недоречності», що потребують з’ясування. Реферативно їх суть така:

1. Французи знайшли порозуміння з Німеччиною значно раніше, ніж було створено ЕУ (1992) і навіть ЕС (1957).

2. Автор уживає категорію «ЕУ» під впливом «діяспорної» термінології.

3. У тім, що понад половину з усіх анкет про прийняття на роботу до органів Европейської Унії подають поляки, немає нічого дивного, і не слід убачати в цьому цілеспрямовану державну політику Польщі.

4. Створення спеціялізованого навчального закладу з проблематики ЕУ в Україні – ідеалістична візія, бо в українських реаліях така інституція перетвориться на ще одну пострадянську академічну установу.

Цілком можливо, що авторка бачить у моєму тексті більше таких недоречностей, бо пише, що наводить саме ці «як приклад». Радо довідався б і про інші, одначе доведеться обмежитися коментуванням того, що Ярина Боренько висловила.

По-перше, міряти порозуміння конкретними історичними подіями-символами – річ малоефективна. Ідея ж об’єднання Европи витала в інтелектуальних сферах континенту віддавна. Одразу ж по Другій світовій війні (мушу застерегти: кажучи «одразу», маю на увазі не 10 травня 1945 року, і навіть не 11 чи 12 травня) концепт Єдиної Европи став засновковим чинником для встановлення багатогранного компромісу між французьким і німецьким народами. Висловлюючись сучасною мовою, саме ідея уніфікації Европи стала мостом для їх примирення.

Генеза суспільної ідеї – справа довгого часу та широкого контексту. Хронологізація ідей, зокрема такої глобальної, як Єдина Европа, – справа невдячна. Тому той факт, що Франція з Німеччиною вибудовували дружні стосунки ще до формального створення Европейської Спільноти Вугілля і Сталі (заснована буквально за шість років після завершення Другої світової війни), не дає підстави заперечувати тезу про те, що саме концепт Єдиної Европи став омофором для плідного примирення цих народів. Зрештою, це аксіома.

Варто також нагадати, що Европейська Унія є політичним утворенням держав, яке обіймає Европейські Спільноти (так званий «перший стовп» ЕУ) та два інших «стовпи» – спільну закордонну політику й політику безпеки та співпрацю в судовій і правоохоронній сферах.

Оскільки категорії «ЕУ» та «ЕС» узгоджуються як ціле з частиною, на означення котроїсь із політик ЕС можемо вживати обидва терміни, але не vice versa. Окрім правової інституції, «Европейська Унія» – це ще й інтелектуальний концепт, і, власне, під парасолькою Европейської Унії як концепту й відбувалося примирення французів із німцями.

По-друге, термін «Европейська Унія» має такий самий стосунок до «діяспори», як і термін «Европейський Союз». Раджу навмання розгорнути будь-який діяспорний часопис і порівняти частоту вживання цих категорій. Цікаво лишень довідатися, які діяспорні впливи мали наші предки, укладаючи Берестейську Унію? Чи вона стала так називатися під впливом сучасної діяспори, а раніше була Берестейським Союзом?

Окрім більшої органічности й відсутности конотацій із Радянським Союзом, маємо вживати термін «Европейська Унія» ще й тому, що абревіятура «ЕУ» дає змогу відрізнити його від абревіятури «ЕС», яку слід використовувати на позначення терміна «Европейські Спільноти».

Що ж маємо нині? Кажучи «ЕС», не розуміємо, про що саме йдеться: про «Европейський Союз» чи про «Европейські Спільноти». На таку плутанину можна не зважати в текстах публіцистичних, культурологічних абощо, тобто коли йдеться про суть, а не форму. Однак у правничому середовищі такий збіг свідчить принаймні про...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі