Лист до «Критики»: Етос анотування

Березень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
138 переглядів

Написати цю ремарку мене спонукали не так дві анотації, вміщені торік у грудневій «Критиці», як те, що розташовані вони поруч. Подали б їх у різних числах чи бодай на різних сторінках, я, напевно, не сідав би за комп’ютер. Після прочитання обидвох анотацій складається враження, що одна книжка добра, інша – погана. Враження, звісно, хибне. Адже, пишучи про радіоп’єси Інґеборґ Бахман, українська письменниця й інтелектуалка Богдана Матіяш пише про австрійську письменницю Інґеборґ Бахман, найцікавішу інтелектуалку в австрійській літературі Другої республіки. Зате пишучи про Катю Лянґе-Мюлер, Роксоляна Свято пише про вади перекладу. Пише, здавалося б, справедливо. Якби не стосунковість, що виникає внаслідок промовистого розташування поруч анотацій на дві праці двох перекладачів-початківців і колеґ як за фахом, так і за місцем праці. До речі, одна з початківців, Лариса Цибенко, вже дебютувала перекладом «Маліни» тієї самої Бахман, а інший початківець, Володимир Кам’янець, напередодні запропонував нам солідно виконану «Історію европейської ментальности», а тепер ось «Австрійську читанку», про яку я неодмінно напишу. В цій стосунковості двох анотацій, написаних на двох різних принципах і з різними наголосами, і полягає пікантність ситуації, адже радіо-п’єси українською – сумлінний підрядник, де видно працю зі словом, але не видно творчости, а в перекладі «Маліни», наприклад, русизмів не менше, ніж у Кам’янця.

Проблема русизмів – питання не лише до перекладачів, а й до літературних редакторів, чиї імена красуються або не красуються в книжках. Куди Ви, панове, дивитеся, вичитуючи тексти? Чи не на телевізійний екран, де мерехтить мильний чи політичний, але через те не менш мильний серіял? Навіть найгеніяльніший переклад чи ориґінальний текст автора, який якнайдосконаліше знає мову, потребує літературного редактора. Бодай задля свіжого погляду, задля стороннього ока. Інший ракурс, як відомо, відкриває те, що не зауважувалося. З нехіттю згадую переклад «Соціології постмодернізму» Скота Леша, яку видала на ґрант «Кальварія». Після читання цієї книжки я на два тижні заґрипував. Куди дивляться ґрантодавці? Цей, з дозволу сказати, текст – ляпас читачеві, неповага видавця до себе і до свого клієнта, який у німецькому прислів’ї є ще й королем. Пригадується бувальщина, коли зубний лікар на нагадування відвідувача, мовляв, клієнт – король (Kunde ist König), лагідно відповів: мій пане, але ж Ви не клієнт, Ви пацієнт.

А ще скільки технічних негараздів залишаються чи опиняються в готовій книжці. В німецькому змісті українського Тракля (білінґва) частина іменників писана з малої літери. Авжеж, у німецькій мові бували і трапляються спроби писати іменники з малої літери. Зміст укладало видавництво, а я не переглянув. Або український Раймунд, якого я підписав до друку, а потім під час виведення на плівки у видавництві поїхали в подорож діякритичні знаки.

До чого я це все? Хотів би, щоб видавництва пускали у світ продукцію, читач якої почувався б клієнтом, а не пацієнтом. Книжка – то завжди колективний твір: автора, перекладача (якщо перекладна), літературного редактора, коректора, дизайнера, друкаря, книгаря і – last but not least – читача. Я б дуже хотів, щоб український друкар приходив на роботу в краватці й чистій сорочці і не стояв перед друкарською машиною на колінах, як він це іноді робить – не з пієтету до друкарської справи, а через надмірне вживання покращувачів настрою. І щоб «Критика», яка в нас одна, виробила засади анотування, однаково чинні для всіх книжок, або анотувала нейтрально, а рецензувала безкомпромісно. Аби читання було правдивою пригодою. Естетичною пригодою. Саме задля цієї естетичної пригоди мусимо шанувати етос.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі