Лист до «Критики»

Жовтень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
96 переглядів

Шановні Колеґи – Хвальна Редакціє!

Сердечно дякую Вам за вересневе число «Критики», а заразом здоровлю з п’ятим роком існування. Бачу, що значною частиною святкового числа було розширення тематики часопису за рахунок обговорення «жіночих» тем у статтях-рецензіях Мар’яна Шкорби, Лариси Березовчук та Інни Булкіної. І з цим треба Вас поздоровити.

З величезним задоволенням прочитала статтю пана Шкорби. Уживаю термін «стаття», а не рецензія, бо автор ясно висловлює свої, замість представляти думки рецензованих авторів. Хоч я з ним особисто не знайома – правду сказавши, досі не зустрічалася взагалі з його прізвищем – але маю враження, немовби ми вже не одну годинку провели за приємною філіжаночкою кави. Читаючи його солідну, як на долоні, написану статтю в останній «Критиці», не раз відчувала, як мене огортає тепла ностальгія. Щось рідне, знайоме, щось не тільки з мого далекого дитинства, але й дальше – туманно освідомлені розмови вуйків і цьоць, ще заки вони стали дядьками й тетами. Так і відчула я – бо пригадала щойно згодом, коли намагалась зрозуміти, чому «мені так тихо, тихо стало» – теплу ковдерку Небіжки Австрії, коли все було на своєму місці.

Сама трансплантація такої ментальності у французький раціоналізм варта вивчення. Де Австрія обожнювала солідність, тут на кожному кроці виблискував у своїй многогранній красі особисто мною люблений лібералізм. Ясно все, конкретно, просто – став перед учнями, щоб вибубнили напам’ять. Так і треба писати, щоб кожний читач зрозумів і не приписував авторові фальшивих думок.

Що ж, треба авторам книжок і статей, що їх рецензує пан Щорба, піти до нього на лекції, щоб навчитися писати зрозуміло. Бо нікому з них не вдалося з’ясувати рецензентові суті своїх думок та підходу. Може, одначе, пан Шкорба так думав про ті ґранти, які дісталися не йому, що не мав сили сконцентрувати думку навіть на найпростіші твердження. Ось камінець у мій город – мовляв, я обмежую жіночі зацікавлення ледь не до Kirche und Küche, тимчасом коли я намагаюся сказати дещо інше: що ті справи, які називають «жіночими», є насправді загальногромадськими, на які громада не звертає уваги. Я звикла писати для читача, який не виключає іншої думки, крім своєї.

Можна наводити більше прикладів незрозуміння читаного, та щоб зрозуміти рецензовані книжки, треба намагатися припустити, що вони мають хоч трішки змісту і якусь правду. Автор рецензії на це відкрито і гордо нездібний. Фемінізм не здатен витворити ідеологію – а вся арґументація проти ідеології, що снується червоною ниткою в писаннях різних «феміністок», ні до чого. Наш рецензент знає, що без ідеології немає світу чи думки. Ба більше, він, на відміну від будь-кого іншого, володіє знанням про «фундаментальні значення культури (чоловік/жінка; публічне/приватне)». Щаслива людина, утверджена у своїх поглядах. Чому ж його так їдять «ґранти» других? Чей же панові Шкорбі вже все відоме, то навіщо дослідницькі затії?

Треба, одначе, привітати пана Мар’яна Шкорбу, що завдав собі труду вікторіянським тоном повчити бідного українського зашкарублого читача, що це таке фемінізм і яке його відношення до «ур-начала» всіх вартісних цінностей, французького просвітництва. І хоч в Україні фемінізму немає, все ж таки, друзі, зверніть увагу, який борщ заварили з тої західної кухні доморослі жіночки. Яке чарівне намагання на легкість, після солідного викладу!

Приємно натрапити на таку забавну статтю у зазвичай солідному журналі. Спасибі «Критиці».

 

Лариса Березовчук у своїй рецензії також мусить перше дати своє бачення «дискурсу» й аж потому приступає до обговорення вибраних для критичного обговорення праць. Обговорення гострого, яке наслідує критику визначних жінок у минулому, – і Кобринську, і Пчілку, навіть Лесю. Історія поновлюється, не знаючи кордонів. Історії, описані в книжці Ніли Зборовської «Пришестя вічності» (яка, до речі, не вийшла в продаж і сьогодні недоступна, та виглядає, що деякі особи її таки мають), рецензентка...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі