Лівий центр європейської політики: історичний досвід та набуті табу

Грудень 1997
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
120 переглядів

Попович М.В. Європа - Україна: праві і ліві. К.: Центр громадянської просвіти «Київське братство», 1997. 108 с.

Член-кореспондент НАН України Мирослав Попович — людина, добре знана в інтелектуальних колах. Його наукові та науково-публіцистичні розвідки присвячені різним пробле­мам, зокрема й політичним. Однією з останніх за часом книжок Миро­слава Поповича є книжка, присвя­чена оцінці сучасної геополітичної ситуації з соціал-демократичних, як зазначає сам автор, позицій та аналізу співвідношення лівих і правих ідеологій в українському та загальноєвропейському контексті під назвою «Європа - Україна: праві і ліві». Коло проблем, яких тор­кається автор, незвичайно велике — від окреслення Європи як певного типу цивілізації та суперечностей між Європою й світом ісламу до розуміння сучасного соціалізму й візії України в соціал-демократичній перспективі.

Про назви, і не тільки про них. Одразу по своїй з’яві книжка викли­кала вельми неоднозначні відгуки — навіть у соціал-демократичному се­редовищі. Прибічники ж правих ідеологій прямо зауважували Миро­славу Поповичу, що «він бачить світ лише одним оком, наче якийсь циклоп». Прикметно, що навіть у такій оцінці міститься визнання вагомості праці вченого (адже цик­лоп — не остання за могутністю істо­та в давньогрецькій міфології). Так чи інакше, книжка «Європа — Ук­раїна: праві і ліві» спонукає до роз­думів, до онаочнення власної позиції читача з приводу тієї чи іншої проблеми, зачепленої автором. Ос­кільки ж цих проблем дуже багато, то у цій статті увага буде зосеред­жена на одній із них. Простежуючи основні віхи розвитку соціалізму і лівих політичних сил Європи у XIX-XX століттях, Мирослав Попович наголошує на внутрішньому роз­межуванні у самому лівому таборі, на появі там принципово різних ідеологічних течій, що користу­валися деякими спільними гаслами і мали спільну ґенезу. «В певному розумінні, — пише він, — все XX століття пройшло під знаком наби­рання сил, торжества, виродження, розкладу і розвалу соціалістичної тоталітарної системи передусім на просторі Російської імперії. Але для Європи новий етап розвитку соціа­лістичної ідеології і практики був пов’язаний уже з іншими гори­зонтами». Саме підстави цих «інших горизонтів», які окреслилися внас­лідок того, що європейський соціа­лістичний рух здобув певний досвід і добре навчився, чого не треба робити в жодному випадку, і є предметом даної статті. Проте з урахуванням однієї, вельми серйозної, теоретичної розбіжності з Миро­славом Поповичем: останній постій­но веде мову про «європейську ліву», маючи на увазі соціал-демократію. Видається, що така термінологія (наявна, до речі, досить широко на Заході) є даниною інерції мислення, некритичності теоретичної думки. Адже в такому випадку, попри всі уточнення, до однієї політико-ідеологічної течії за традицією потрап­ляють гамузом, скажімо, і соціалісти, і комуністи Франції чи — інший приклад — неокомуністичні «соціа­лісти» та некомуністичні соціал-де­мократи Болгарії та Албанії. Адже всі вони «ліві». Навіть у західному світі ще, очевидно, тривалий час існуватимуть поруч лівоцентристи та ліворадикали і, попри значно меншу вагу останніх, нема ніякого теоретичного і практичного сенсу об’єднувати ці дві ідеологічні течії під одним поняттям. Надто велика відмінність між ними викристалі­зувалася протягом XX століття. Тим більше, коли йдеться про постсовєтські обшири. Тут, хочеться цього ко­мусь чи ні, «лівими» називають себе ленінці-сталінці, котрі насправді є «ліворадикалами». Отже, щоб від­межуватися від традиційно аморф­ного поняття «лівих», соціал-демократичні сили на цих теренах цілком умотивовано називають себе «ліво- центристами». Ба більше: видається, що подібне розмежування всередині лівих сил якраз і є наслідком їхньої еволюції на європейських обширах. Тому в цій статті, усупереч думці Мирослава Поповича, сучасний соціал-демократичний і соціалістич­ний рух зватиметься не лівим, а лівоцентристським.

Ще одна припочаткова заувага. Цінність книжки «Європа...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі