Літаки в голові

Березень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
153 переглядів

1

Безсумнівно, те, як відреаґувала на терористичний акт 11 вересня 2001 року масова культура, впадає в очі більше, ніж реакція інтелектуалів. І саме тут ми шукаємо метафори для його опису. Вочевидь, голлівудська стратегія кіновиробництва дещо зміниться, оскільки терористичні акти в США – плід віртуальної картинки, фантазії, імажинативної системи: «дежа вю», ми це вже бачили. (Симптоматично, що один із керівників антитерористичного департаменту ЦРУ півтора роки тому видав науково-фантастичну книгу, де розповідається про подібну атаку з поетапним залученням різноманітних засобів протидії.)

У магічній інвокації цих подій американцям, окрім самих себе, звинувачувати нікого. Останніми роками голлівудські режисери змагалися, хто з більшими спецефектами зобразить руйнування будівель, цунамі, масову втечу з американських мегаполісів та інші жахи. Найчастіше перепадає Нью-Йорку: то його знищує землетрус, то астероїд чи монстри (Ґодзіла чи Кінґ-Конґ). Хоча раз у раз наголошується, що події 11 вересня неможливо було уявити, західна культура їх і уявляла, і моделювала роками. Маємо ситуацію класичного «Термінатора», коли самі машини раптом здобули інтелект і вирішили покінчити з глобальними центрами управління (зате в цікавому становищі опинився «Рембо ІІІ»). І це не метафора: автопілоти літаків, найвірогідніше, було переведено на зв’язок із землею, звідки, як у комп’ютерних іграх, їх скеровували на ціль*. Війна XXІ століття – це війна іграшковими солдатиками, кіно увіч, театр на вулиці (особливо характерними є кадри, де люди з нажаханою цікавістю здаля спостерігають за падінням хмарочосів). Це те, що Сосланд називає задоволенням від апокаліпсиса, апокаліптологічним оргазмом, – якась дуже потужна принада популярної культури.

Навряд чи буде доречним продукувати фільми, які поступатимуться тому, що всі вже бачили «насправді». Уряд США заборонив кілька стрічок, де показано бомбардування Нью-Йорка та інші футуристичні жахи. Імітація життя закінчилась: образ творить світ. Уже помітно тенденцію усувати з екранів усе, що може бути суголосне з тероризмом (військові однострої, армія тощо). Створюється новий образ героя-поліцейського чи пожежника. Трагедія 11 вересня повернула тих «спасителів людства», і якщо вона веде до значних зсувів у поп-культурі, то варто замислитися, скільки це триватиме: новизна цих атак може продукувати перевороти, які важко передбачити.

Ці події мають і суто мистецький вимір. Карлгайнц Штокгаузен назвав атаки найбільшим твором мистецтва за всю історію. Для директора художнього музею «Метрополітен» Філіпа де Монтебелло фраґмент Всесвітнього торговельного центру, який залишився після зруйнування, є шедевром – і не тільки тому, що це образ сучасної руїни, а й тому, що скидається на твір мистецтва. Картини атак 11 вересня естетизуються як «незабутні» та «іконні», найвизначніші за всю історію медій. Теленовини вже подають ці кадри в музичному супроводі, оскільки зображення самі по собі є неопосередкованою потворною реальністю. Одночасна загибель тисяч людей поступово стає темою для мистецтва розваг. Ті, хто втратив своїх близьких, були використані засобами масової інформації, але й самі використали ЗМІ. Ці смерті – не анонімні, а публічні, це форма суспільного панегірику, псевдо-інтимности – медія-інтимности.

2

Позиція інтелектуалів щодо терактів (на відміну від ставлення до воєн, які розпочалися раніше – і, фактично, тривають досі: в Косові, Чечні) цілком одностайна: їх засуджують усі. Проте відгуки можна розділити на три категорії: реакція сторожових псів політкоректности, що перетворюється на «політичну корекцію»; watchdogs офіційної позиції американсько-...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі