Лібералізм без «Свободи»: у пошуках утраченої ідеї

Листопад 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
909 переглядів

За два роки до чергових президентських виборів політична ситуація в Україні дедалі більше нагадує передреволюційну осінь 2002 року. Опозиційні сили мають підтримку від більшости виборців, але позбавлені реального впливу на ухвалення державних рішень. Суспільство починає поступово виходити з багаторічної апатії та прагне змінити владу. Але протестна активність залишається дуже низькою. Водночас опозиція усвідомлює, що без активної суспільної підтримки марно сподіватися вільних і чесних президентських виборів у 2015 році, а отже, і перемоги на них. Тому новітні українські опозиціонери намагаються повторити шлях, яким пройшли їхні попередники десять років тому. Спробою втілити такі намаганя є протестна акція «Вставай, Україно!».

Однак відмінності у політичному контексті й ідеологічному наповненні протестних акцій не менш важливі. Очевидно, що рівень внутрішньої і зовнішньої легітимності Віктора Януковича є суттєво вищим від того, який мав 2002 року Леонід Кучма. Янукович також краще контролює інструменти примусу і підтримує згуртованість владної еліти завдяки Партії реґіонів. Натомість опозиція у майбутніх президентських перегонах не має чіткого фаворита (на кшталт Віктора Ющенка), який би переорієнтовував на себе ключових політичних і фінансових гравців. Однак головною особливістю опозиційної коаліції є розширення присутности у ній націоналістичних політиків, об’єднаних під прапором ВО «Свобода» (ВОС). Вони впливатимуть як на перспективи ненасильницького протесту, так і на змістовий складник опозиційної кампанії.

У затінку націоналістичних гасел

Співпраця поміркованих політиків із націоналістичними силами задля усунення авторитарного лідера має свої переваги. По-перше, формування ширшої антивладної коаліції допомагає у розв’язанні традиційної для опозиційних партій «проблеми координації» у проведенні колективних акцій. Саме «неґативні коаліції» ідеологічно відмінних сил, об’єднані прагненням змінити владу, були рушіями протестів, що стали відомі як «електоральні революції». Їхній успіх, кажуть дослідники цих явищ, не потребує спільної ідеологічної платформи, а лише схожого неприйняття чинної влади. 2004 року спільне прагнення усунути від влади Кучму та його оточення об’єднало соціялістів з націонал-демократами, і їхні програмні розбіжності стали тоді другорядними. Отож збереження єдности трьох партнерів по опозиції – ВОС, Батьківщини і УДАРу – та їхня домовленість щодо єдиного кандидата на президентських виборах 2015 року може потенційно сприяти успішній та мирній зміні владної еліти.

Залучення націоналістів до коаліції може запобігти і їхній дальшій радикалізації. Участь у коаліції з правоцентристами накладатиме на лідерів ВОС додаткову відповідальність перед політичними партнерами і відкриватиме нові кар’єрні перспективи, що спонукатиме до самообмежень і поміркованости. Натомість їх ізоляція чи остракізм неодмінно штовхатимуть націоналістів у бік екстремізму.

Після успіху на парламентських виборах 2012 року вплив націоналістів на політичний процес стає суттєво більшим, аніж рівень їхньої підтримки чи розмір фракції у Верховній Раді. Це пов’язано з двома чинниками. По-перше, за час парламентської кампанії «Свободі» вдалося стати рівноцінним партнером блоку опозиційних партій «Об’єднана Опозиція» (ОО) й уникнути розчинення в цьому строкатому міжпартійному об’єднанні. Завчасне підписання угоди про спільні дії та взаємна підтримка у боротьбі проти фальсифікацій свідчать про ймовірну тривалість цього альянсу і його стратегічну природу, пов’язану з наступними президентськими виборами. Отже, ВОС перетворюється на ключового союзника ОО у боротьбі проти Януковича. По-друге, і найголовніше, ідеологічна згуртованість і послідовність ВОС контрастує з ідеологічною амбівалентністю і невиразністю її партнерів. Це посилює здатність ВОС інтеґрувати свої програмові вимоги у «порядок денний» опозиції і навіть поглинути її найбільш націоналістичну частину. Проте чи...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі