Лев у клітці

Серпень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
490 переглядів

Моє дитинство минуло у двох дуже різних і водночас дуже схожих країнах — Фінляндії та Естонії. В обох народження красного письменства було пов’язано з національним пробудженням. Саме тоді література, написана фінською та естонською мовами, почала відігравати важливу роль у становленні національної ідентичности. Тодішні фінські й естонські інтелектуали здобували освіту нерідними мовами: фіни — шведською, естонці — німецькою, оскільки у той час вищий клас в Естонії формували балтійські німці. Фінську й естонську, мови простого люду та фермерів, вважали непридатними для літератури. Обидві країни перебували під владою Російської імперії.

Наші національні епоси мають спільні риси, вони вийшли друком в один час, і обидва ґрунтуються на усній традиції. Фінський епос «Калевала», укладачем якого є Еліас Ленрот, було опубліковано 1835 року. В його основі лежать переважно карельські народні пісні, що їх зібрав Ленрот. Фридрих Крейцвальд уклав естонський героїчний епос про богатиря-велетня Калевіпоега на основі матеріялу, який зібрав Фридрих Роберт Фельман.

Поява фольклорних творів заклала підвалини національної ідентичности. У той час фіни й естонці не мали власних держав, однак берегли свою історію та культуру. Ми розмовляли рідною мовою, а наша література відображала найважливіші національні події. Народи, чию історію і розповіді про ідентичність зафіксовано на письмі, завжди сильніші за ті, чия історія й розповіді про ідентичність існують лише в усній традиції, і в той час це стало абсолютно зрозуміло. Невдовзі по тому обидві країни проголосили незалежність.

Фінська й естонська належать до тих нечисленних угро-фінських мов, носії яких мають власні держави. Без незалежности майбутнє нашої мови й літератури було б таким же невтішним, як і в багатьох інших угро-фінських народів. До угро-фінської мовної групи належать 24 мови, якими послуговуються загалом 23 мільйони людей. Лише фінська, естонська й угорська мови та літератури процвітають у власних державах. Носії решти 21 мови угро-фінської групи мешкають переважно в Росії, де прав мовних меншин не підтримують. Деякі з цих мов уже зникли або перебувають під загрозою зникнення. Як і інші автохтонні народи, угро-фінські народи та їхні мови завжди відчували загрозу колоніялізму. Всі народи мають історії, які їх об’єднують, — у наших історіях зазвичай ідеться про загрозу зникнення.

Відмінності між фінською і естонською літературами пов’язано передовсім із тим фактом, що від часу здобуття незалежности Естонію тричі окуповували, а Фінляндії вдалося зберегти свій суверенітет. Ці відмінності чітко простежуються в тому, як у літературі відображається національна пам’ять і як художні твори описують національні трагедії та поворотні пункти новітньої історії. Утім, спільною рисою наших літератур є те, що вони правлять за платформу для дискусії в ті часи, коли політичні обставини унеможливлюють відкритий діялог. Такий засіб вираження є життєво важливим для будь-якого народу.

Росія в історії фінської літератури

Мене часто запитують, чому я так багато пишу про речі, пов’язані з Російською імперією і Радянським Союзом. Зазвичай люди думають, що це має стосунок до радянської окупації Естонії. Особисто я також відчуваю зв’язок із фінськими літературними традиціями. Фіни люблять історичні романи. У більшості з них ідеться про історію Фінляндії, і майже в усіх згадано Росію. Не обійшлося без згадки про Росію навіть у народній казці «Береза і зірка» Сакаріаса Топеліуса. Опублікована 1893 року казка розповідає історію дітей, яких вивезли із Фінляндії в Росію. Дітлахи згадували про берізку, яка росла на подвір’ ї їхнього дому, і про те, як на світанку на ній співали птахи, і як вечорами поміж її гілок мерехтіла зірка. Вони вирішили повернутися на батьківщину, і після подорожі,...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі