Леґенда Алли Горської

Квітень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
295 переглядів

Алла Горська. Червона тінь калини. Листи, спогади, статті. Редакція та упорядкування Олексія Зарецького, Миколи Маричевського. – К., Спалах LTD, 1996.

У цій книжці є все: велика любов, політика, мистецтво, героїзм і загадкова смерть наприкінці. Тож не дивно, що читається вона на одному диханні. Героїня книжки – Алла Горська, одна з головних постатей покоління шістдесятників, покоління, яке, користуючись хрущовською відлигою, заходилося відроджувати українську культуру. Невинна спершу культурна діяльність дуже швидко обросла додатковими політичними значеннями. Молоді ентузіасти, котрі на початку шістдесятих років створюють Клуб творчої молоді, головну інституцію відродження в шістдесяті, вже незабаром зазнають брутальних репресій: частина їх потрапить до таборів, частина втратить роботу, частину мучитимуть нескінченними допитами, ще інші врешті-решт утечуть від переслідувань до Москви. Всі ті, хто не зігнувся перед тоталітарною державою, були випхані на її марґінес без жодних можливостей нормального розвитку. Перед самою другою хвилею арештів в Україні (перша сталася 1965-го, друга в січні 1971 року) було вбито Аллу Горську.

Ким була Алла Горська? Звідки взялася її легенда? Чому, зі слів однієї з подруг художниці, «з нею не можна було боротися – її можна було тільки вбити»?

Алла Горська народилася 18 вересня 1929 року в родині Олени та Олександра Горських. Батько майбутньої художниці був працівником українського совєтського кіно: директором кіностудій у Ялті, Ленінграді, Києві та Одесі. Отже, належав до високої совєтської номенклатури. І, як личило номенклатурникові, не мав національної закоріненості. В домі Горських розмовляли російською. Вільно говорити й писати українською мовою Алла навчилася на початку шістдесятих років (її вчителькою була дисидентка Надія Світлична).

Війна застала Аллу з матір’ю в Ленінграді, і вони пережили там дві блокадні зими. Досвід цих голодних зим мусив бути справді кошмарним, адже Алла ніколи не згадувала воєнних років у місті над Невою.

Після війни родина Горських оселилася в Києві, де Олександр Горський став директором кіностудії ім. Олександра Довженка. Молода Горська розпочала навчання в середній художній школі, яку закінчила із золотою медаллю. Потім був факультет малярства Київського художнього інституту, де вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, дуже обдарованим художником Віктором Зарецьким. Після закінчення інституту Алла Горська віддається творчій праці, багато малює, з 1959 року провадить заняття у художній школі.

Тим часом суспільна та політична ситуація в усьому Совєтському Союзі, з Україною разом, зазнає раптових змін. Знаменита таємна доповідь Хрущова започаткувала кількалітню відлигу. В Україні здобуває голос молода ґенерація поетів, письменників, критиків, художників, які радісно звільняються від соцреалістичного корсета. Героями культурного життя стають поети Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Василь Симоненко, критики Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська, Іван Світличний, театральний режисер Лесь Танюк, художники Панас Заливаха, Людмила Семикіна, Галина Севрук, публіцист Вячеслав Чорновіл та інші. Місцем, де зосереджувалася вся молода інтелектуальна еліта, був Клуб творчої молоді. Він виник 1962 року досить випадково. Людмила Семикіна згадує, що безпосереднім приводом до його створення київським комсомолом став приїзд до України канадської делегації, що хотіла побачити який-небудь молодіжний клуб. Дуже швидко клуб перетворився на справжній центр українського культурного життя шістдесятих років.

Клуб творчої молоді був місцем, яке гуртувало розгніваних молодих, а особами, довкола яких яріло культурне життя покоління шістдесятників, були Іван Світличний і Алла Горська.

Сьогодні, читаючи спогади про ті часи в Україні, важко уявити собі, яким чином вдавалося Аллі Горській поєднувати таку кількість обов’язків. Отож, передовсім праця в Клубі творчої молоді, де...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі