Лаку-Лабарт, платонічна смерть

Квітень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
137 переглядів

У віці 67 років відійшов у вічність Філіп Лаку-Лабарт, філософ, германіст, театральний діяч, професор естетики Страсбурзького університету. Він помер від дихальної недостатности у ніч із суботи на неділю в паризькій лікарні Сен-Луї.

Основа. Можливо, він прийшов до філософії через властиве йому високе розуміння літератури, якій присвятив себе від початку? А чи, навпаки, поринув у письменство через пов’язаність літератури (принаймні, починаючи від Платона) із самим актом думки? Питання, мабуть, апоретичні для Лаку-Лабарта і, власне кажучи, такі, що містять хибне коло, проте саме такі питання, як і сценічне мистецтво, знаходять непорушну основу, точку стабілізації в його творчості, в його концепції думки й літератури.

У цьому ментальному театрі модерний суб’єкт, персонаж украй жалюгідний, усе ж таки має шанс на порятунок, якщо спроможеться пройти неушкодженим через випробування мовою. Для Лаку-Лабарта ця боротьба була лише метафоричною, якщо вважати філософську мову (з погляду ЛакуЛабарта, вона промовляє і відмовляє водночас) нічим іншим, як мовою Мартина Гайдеґера. Як досягти тієї несталої рівноваги між пошаною та відмовою, через яку можливо прийняти животворну велич німецького філософа, ні на мить не припиняючи поборювати (і піддавати сумнівові) його моральну ницість? Ціле покоління французьких філософів пройшло цим шляхом. Лаку-Лабарт, безперечно, якнайдалі заглибився у це невичерпне запитування, що, мабуть, орієнтувало і виразно позначало його спосіб прочитання творів минулого: від Гельдерліна, Дидро, Целяна, Бланшо, Рембо, Беньяміна, Маркса... і до німецьких романтиків.

Приятель Мішеля Дейча, Жан-П’єра Венсана і Жан-Кристофа Баї, Філіп Лаку-Лабарт почувався в театрі, як у себе вдома, наприклад, переклавши французькою Софоклову «Антигону» з німецького перекладу Гельдерліна. Або ж «Едипа », також із Гельдерлінового перекладу. Над перекладом, його практикою, його теоретичними засадами Лаку-Лабарт бився все життя, сприймаючи його не просто як один із різновидів діяльности, а як досвід проникнення крізь мислення, ба навіть прориву з однієї мови в іншу, прориву, що може відбутися лише через власне поетичний досвід.

Любов. Разом зі своїми друзями Жан-Люком Нансі й Жаком Деридою він уходив до певного інтелектуального тріо, що мало на меті потвердити засадничий жест Платона: мислення постає як утворюване самою лише силою Еросу, мислити змушує любов, власне любов до мислення. На одній конференції, незадовго до смерти, Дерида наголошував на цьому: «Те, що я поділяю з Лаку-Лабартом, ми разом, хоча й у дещо відмінний спосіб, поділяємо також із Нансі. Якщо у нас і має бути щось схоже, то це ніколи не була якась спільна лінія, а щось таке, що мало би сприяти повазі не лише до права на філософію, а до певної справедливости в мисленні, себто також і до правдивости в письмі, етиці, праві та політиці».

Jean-Baptiste Marongiu. «Lacoue-Labarthe, la mort platonique». Із французької переклав Олег Хома за публікацією в часописі «Libération», 30 січня 2007 року.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі