Києве... мій?

Лютий 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
964 переглядів

Років із десять тому колеґа-медієвістка з доволі далекого зарубіжжя, із неслов’янською методичністю плануючи свою першу поїздку до України, надіслала мені листа (вони тоді ще не були електронними) з докладним переліком київських пам’яток, які вона конче мала побачити. Що правило їй за дороговказ в українському alter orbis, тепер сказати складно (хіба що якась книжка про Київ давньоруських часів), однак годі описати моє збентеження, коли в тому переліку поряд із Лаврою та Софійським собором я побачила Михайлівський Золотоверхий монастир, Пирогощу, Десятинну, Ірининську й Георгіївську церкви. Звісно, мусила пояснювати, що тому, хто хоче побачити всі ці будівлі, мандрувати доведеться в часі, й потім ми ще не раз жартували з цього приводу.

Тоді, в середині 90-х, неможливо було передбачити той відновлювальний шал, що ось-ось мав розпочатися в Києві: цьому не сприяли ані кризовий стан економіки, ані наявний «ювілейний» досвід відтворення пам’яток передмонгольської доби – схожі на циклопічну театральну декорацію бундючні Золоті ворота, які безжально «розчавили» затишний сквер у центрі міста з нагоди його ілюзорного 1500-ліття. Як нині жартують у «Газете по-киевски», «у XX ст. реставратори зробили із Золотими Воротами таке, що й не снилося бузувірам-татарам. Тому тепер у Києві нерідко кажуть: реставратор гірший за татарина».

Ну, гірший чи кращий – це справа смаку, однак зернятко, кинуте 1982 року, дало рясний урожай наприкінці 1990-х. Київське чиновництво втішено відкрило для себе, що служіння Мамоні цілком сумісне із торуванням «дороги до храму» (для багатьох, зокрема й для керівника столичного управління охорони культурної спадщини Руслана Кухаренка, ця фраза з «перебудовного» лексикону не зблякла за двадцять років, що спливли після появи фільму «Покаяння»). Тож тепер такі самі «картинки з виставки» – в стольном городе во Киеве – маємо скрізь: на Михайлівській площі, Подолі, Печерську, Хрещатику, – та ще й в оточенні сучасних будівель, витриманих в естетиці «золотих галушок» [1], густо замішаній на традиціях радянського вікторіянства. Ну, а колишня совкова профанність у ставленні до минулого (згадаймо лише стилізовану під храм підземну станцію «Золоті ворота»!) нині набула хіба що патріотичної форми. Це і «молитовні перформенси» у святій Софії з Ющенком на патріяршому місці, і святкові бенкети на її теренах, у яких сьогоднішня влада, охоча до історичних паралелей, можливо, вбачає аналог княжих учт – чи то «рівноапостольного», за лексикою президента, Ярослава, чи то Світозара з «Руслана та Людмили». У перспективі ж передбачено активізувати «представницькі» функції музею, проти чого вже висловили протест вірні УПЦ-МП (маючи, звісно, власні плани щодо св. Софії): на їхній погляд, нинішня, спонсорована СКМ, реставрація храму відчутно нагадує про традиції «безбожної влади 30-х років минулого століття».

Це, звісно, перебільшення: подейкують, що за радянських часів св. Софію взагалі висадили б у повітря, якби не Боже та чиєсь персональне заступництво (чи то Ромена Ролана, чи Олекси Повстенка, чи аноніма, який прив’язав себе до собору), а в наші часи її заходилися рятувати навіть від «наступу» фітнес-центру! Інша річ, що існують і деякі інші «виклики сьогодення», як-от сусідство Софії з готелем «Свята Софія Hyatt Regency Київ», від якого її вже не врятуєш, або новітнє диво у вигляді кам’яної брили, встановленої на Софійському майдані з нагоди того, що тут «22 січня 2005 р. вільними голосами на Великій Раді Українського козацтва був обраний, присягнув і висвячений на Гетьмана України народний Президент Віктор Ющенко»[2].

Втім, чому б і не «маркувати» вступ у добу чергового «освіченого гетьманату» державі, на теренах якої щойно спорудили монументи галушці й вареникові? Схоже, «монументальна пропаґанда» дедалі більше виходить із-під контролю суспільства, стаючи суто приватною справою. У Кременчуці,...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі