Кундера, Памук та шлях белетристики

Березень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1268 переглядів

Askold Melnyczuk. «Too Vivid for Philosophy: Milan Kundera, Orhan Pamuk and the Path of Fiction». З англійської переклала Софія Андрухович за рукописом.

1

Ніхто не висловлював гучніших претензій щодо роману, ніж Мілан Кундера. Його ідеї на тему соціяльної доречности старанно викладено в «Порушених заповітах», другій книжці трилогії медитацій про ремесло. Белетристика була не просто способом відтворювати розповіді усної традиції. Майже нескінченна гнучкість форм заохочувала дослідження. Природа процесу писання давала змогу письменникові, робота якого відбувається на самоті, затримуватися на власних словах, досліджувати думки і розкопувати лабіринт самої свідомости. Плинність його відчуттів, відтворена на сторінці, вдруге ставала плинною під час перегляду, даючи йому змогу повторно налаштувати матеріял, аж доки речення починали мерехтіти темним сяйвом снів. Завдяки розвиткові видавничої справи отримані у результаті цього магічні таблетки потрапили до рук мас і вперше в історії дали змогу великій кількості людей розділити між собою спільний текст, який був не Божим словом, а людським. На зміну пануванню підпорядкованости прийшло плекання індивідуальности. У часи Просвітництва роман став посередником, за допомоги якого «Захід» дав нове означення особистости з усіма її щойно вибореними «невилучними» правами та свободами. Так стиль перетворився на служницю еволюції та революції.

Кундера не надто сумнівається, чи важливою є белетристика. Завдання романіста, наполягає він, – робити внесок у вмістилище людського знання. Це ставить його на один щабель із науковцем. Ба більше, в гарячих точках нейроанатомії науковці підтверджують його знахідки – хоча наголошують здебільша фізіологічні зміни, що їх спричиняє в мозку процес заглибленого читання, не покликаючись на бодай якийсь конкретний літературний зміст. Як пише Маріанна Волф у книжці «Пруст і кальмар», «нові ланцюжки і стежки, що їх мозок моделює в процесі читання, стають підґрунтям для здатности мислити інакшими, новаторськими способами». Проте вона також зазначає: «Починаючи від викриття Лєвіна в “Анні Карєніній” і закінчуючи скрутним становищем, у яке потрапила павучиха в “Павутинці Шарлоти”, можливість бачити думки людей, інакших ніж ми, приносить нам подвійну обізнаність щодо свідомости інших осіб і власної». Розвивання емпатійної уяви, яка дає нам краще розуміти своїх сусідів, може мати навіть більше значення, ніж називання віддалених зірок. Отже, всю аномію і неспокій щодо емпіричної цінности белетристики можна вважати побореними.

Хоча – не зовсім.

Форма настільки пов’язана з тим, якою стала наша суть, що Кундера мусив пристрасно засудити помірковану, політично коректну відповідь багатьох західних інтелектуалів на заклик аятоли Хомейні знищити Салмана Рушді. Їхня ввічлива, примирлива позиція відобразила знакову поразку мужности і дала зрозуміти, що «Захід» забув, чим є роман. Цій культурній амнезії притаманна була не лише короткозорість. Вона мала суїцидальний характер. Будь-яке посягання натериторію багатого на уяву автора порушувало його головну місію, яка вимагала повної свободи фантазії – тож такому посяганню необхідно було чинити опір. Через неспроможність зберігати непохитність існувала загроза, що культуру буде відкинуто назад у час, перш ніж церква та держава узгодили умови свого розлучення.

Його арґументи й далі дають підтримку та натхнення. Який автор не захоче повірити, що на нього покладено функцію виражати душу культури? Кундера пише про белетристику в спосіб, про який Оден, у листі до Сирила Конолі, стверджує, що саме так і слід писати про літературу: «Наче вона настільки ж важлива, як банківська справа чи злягання». Сила його переконаности певною мірою завдячує ранньому письменницькому досвідові Кундери, який може бути вартий того, аби повторити його читачам, не ознайомленим із його кар’єрою, що сама по собі є характерною для стількох европейських історій...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі