Куди хилитається Росія?

Травень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
38 переглядів

Про терміни

Фразеологічний стереотип певного шляху, яким країна, суспільство буцімто може «йти» вперед чи назад, від «пункту А до пункту Б», – має, на мій погляд, надзвичайно потужний дезорієнтовний вплив. «Лінійна» метафора історичних процесів (за улюбленою десь від середини XIX століття залізничною моделлю з такими компонентами, як «шлях», «локомотиви історії», «наш паровоз вперед летить» тощо) давно втратила коґнітивний потенціял; можливо, вона придатна для опису становища в якійсь певній царині, приміром, технологічній, але найменше – для розуміння явищ соцієтального масштабу. У суспільстві можуть одночасно відбуватися типологічно відмінні зміни у різних сферах. Однак термінологічні «шапки» всієї серії щорічних симпозіюмів «Куди йде Росія» витримано в стилі такої метафори, а нинішній варіянт («куди прийшла...») ніби підказує образ якогось кінцевого пункту, станції, гавані, куди країна дісталася після тривалих мандрів. Така підказка саме тепер видається не вельми годящою. Можливо, доречнішим був би інший (теж обмежений, метафоричний) образ –спроби визначити сьогоднішні соціяльні, економічні, політичні, моральні, міжнародні координати важкого та неповороткого корабля, що дрейфує серед крижин під вітрами зусібіч.

Інший термінологічний момент, котрий часто-густо заводить обговорення в непродуктивний глухий кут, – критика «проєкту» реформ і пошуки винуватців (невдач або, за іншого підходу, шкідливости самих реформ). Але перенесення в соціяльне знання, і то на соцієтальний рівень, суто технологічного та доволі строгого терміна «проєкт» («ліберальний проєкт», «радянський проєкт», «нацистський...», «китайський...») – не більше ніж данина наукоподібній моді. Жодні реформатори, революціонери, перетворювачі – як, утім, і їхні супротивники – ніколи, в жодній країні не мали й не могли мати розроблених «проєктів» змін, котрі узгоджували б наміри, засоби, витрати, прямі й опосередковані суспільні наслідки запропонованих дій. У ліпшому разі були б якісь обґрунтовані чужим досвідом припущення проте, як позначаться ці політичні, економічні, технічні та інші акції на стані суспільства.

Три основні тези, котрі, як видається, важливі для розуміння сьогоднішніх «координат» російського суспільства:

– «загальне» прагнення зберегти наявний рівень стабільности, відсутність ліній відкритого соціяльно-політичного протистояння (подібних до тих, що існували у 1987–1991 і в 1992–1999 роках);

– відсутність довготривалих можливостей зберігати таку стабільність, принципова нетривкість наявного співвідношення сил і впливів на всіх рівнях;

– як наслідок – мало не повсюдне панування вимушеного прагнення зімітувати стабільність, упевненість, рішучість, успіхи, високу громадську довіру до влади (точніше, тільки одного її носія – президента).

Імітація – ключове слово для аналізу дій та оцінок у різних сферах і на різних рівнях суспільного життя країни. Імітація означає використання форми, вивіски, слів, позбавлених реального змісту. Тому одночасно можна зімітувати якісь ліберальні зміни й відмову від них на користь державної монополії, дотримання демократичних засад і прагнення до авторитаризму, повагу до правових інститутів і збереження «телефонного права», зближення з Заходом і відгороджування від нього – за доволі незначних змін у реальному «дрейфуванні» державного корабля. Можна спостерігати імітації сильної (чи «силової») влади й активної опозиції за слабкости обох. Імітація в ситуації невизначености інтересів і позицій соціяльно-політичних сил ніби влаштовує «всіх». Вона може бути більш чи менш усвідомленою (і, отже, перетворюватися на умовну гру, фарс, не обов’язково легкий) чи – зрідка, можливо в поодиноких випадках – сприйматися «серйозно».

Неоднозначність пройденого

Ніхто не може заперечити, що в житті людей і країни за останні 15–18 років сталися великі й, у принципі, безповоротні зміни. Громадська думка (приміром, в одному з опитувань, проведеному...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі