Криза насувається

Жовтень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
847 переглядів

 

Rajan Menon & Alexander J. Motyl. «Ukraine’s Looming Crisis». Переклала з англійської за рукописом Оксана Форостина.

Політику адміністрації Віктора Януковича від самої його перемоги на президентських виборах характеризували три ознаки, супротивні принципам урядування його попередника Віктора Ющенка.

Янукович відмовився від Ющенкового помірно прозахідного зовнішньополітичного курсу на користь проросійської орієнтації. Найочевидніше це показали підписані у квітні 2010 року «Харківські угоди».

Янукович відкинув Ющенкові демократичні прагнення й не надто приховував свій вибір на користь авторитаризму, зґвалтувавши Верховну Раду, підпорядкувавши собі суди й сконцентрувавши у своїх руках надзвичайний обсяг повноважень.

Янукович згорнув проукраїнські ініціятиви Ющенка у сфері культури й призначив одіозного антиукраїнського функціонера Дмитра Табачника міністром освіти, науки, молоді та спорту, дозволивши йому знівелювати попередній поступ у розвитку української мови, культури та ідентичности.

Усі три елементи, хоча вони суперечили також і риториці Януковичевої кампанії з її наголосом на примирення та національну єдність, утворили логічно пов’язану «систему» врядування, яка одразу обурила істотну частину українського суспільства, надто продемократичних, україномовних громадян, які підтримували Помаранчеву революцію і на президентських виборах 2010 року голосували за Юлію Тимошенко. Януковичу закидали те, що він змарнував шанс виправити численні Ющенкові помилки, зменшити політичну, культурну та релігійну розділеність і стати президентом цілої України.

Складниками Януковичевих негараздів були два ґанджі його адміністрації. По-перше, він і його міністри, більшість із яких походять з індустріяльного поясу на Донбасі, були реґіональними лідерами, і їм бракувало досвіду управління країною. Їхня зашореність та совкова зверхність створили кричуще непрофесійний управлінський стиль, позначений систематичними помилками та некомпетентністю, що врешті-решт підважили їхню ж таки владу.

Два приклади на підтвердження цієї тези. 2010 року адміністрація Януковича витратила кілька місяців на розробку нового Податкового кодексу, який не подобався нікому, навіть підконтрольній Януковичу Верховній Раді. Наприкінці літа Україною прокотилися протести малого та середнього бізнесу. Підприємці наголошували, що Податковий кодекс його знищить. Ніхто не слухав. До кінця листопада 2010 року підприємці зібрались у Києві на безперервний двотижневий протест на Майдані Незалежности – Податковий Майдан. Коли їхню делеґацію запросили на зустріч із представниками президентської адміністрації, хтось із делеґатів запитав Януковичевого радника, що він думає про Кодекс. Той відповів, що не читав його. Невдовзі після цього протестувальників потурили з Майдану Незалежности, а Янукович подав кілька поверхневих поправок до Кодексу. Він і далі нікому не до вподоби.

Та найдивовижнішим було незграбне рішення порушити справу проти колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко за нібито перевищення службових повноважень. В Україні процес переважно сприйняли як політично мотивований і покликаний перешкодити участі Тимошенко у президентських виборах у 2015 році. Найкращим способом знейтралізувати загрозу Тимошенко було дати їй спокій: її популярність упала від часу виборів 2010 року, і небагато демократів вважало її життєспроможним лідером національно-демократичного табору. Віддавши Тимошенко під суд, адміністрація Януковича досягла ефекту прямо протилежного до того, якого прагнула. Популярність Тимошенко зросла, а критика уряду стала всеохопною: в Україні, на Заході, навіть у Росії. Ув’язнення Тимошенко за те, що вона перевищила службові повноваження, укладаючи 2009 року газові угоди з Росією, тільки погіршило ситуацію: виглядає, що Янукович одержимий нейтралізацією Тимошенко такою мірою, що знехтував думку світової громадськости.

Ще однією прикметою непрофесійности є...

Автори

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі