Кримськотатарський газетний дискурс: уявлення про інших

Серпень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
41 переглядів

Вміщуємо другу частину статті Олександра Богомолова та Ігоря Семиволоса; першу її частину «Кримськотатарський газетний дискурс: уявлення про себе» читайте в «Критиці», ч. 1–2 за 2010 рік.

Ті, хто живе поруч

На позначення нетатарського населення Криму чи його окремих прошарків у кримськотатарському газетному дискурсі, поряд із нейтральними і загальновживаними термінами местные жители, русскоязычное население, русскоязычные, крымчане, славяне, побутує ціла низка специфічних позначень: русские шовинисты, новые поселенцы, новые обитатели Крымского полуострова, после военные переселенцы. Таке позірне розмаїття термінів пояснюється тим, що вони побудовані одночасно на кількох параметрах. Окрім звичайних параметрів ідентичности (етнічної, мовної та реґіональної приналежности) враховується також ставлення до референтної групи (до нас) і статус групи як не автохтонної. У такі позначення в імпліцитному вигляді вбудовано сценарій злочину (депортації), у якому кримські татари постають як жертва, а місцеві російськомовні мешканці, бодай почасти, відповідальні за цей злочин як «потомки тех, кто поселился в домах и на землях высланных крымских татар». Цей імпліцитний компонент значення може легко розгортатися у повноцінний текст:

Мы знаем, что наш народ веротерпим и к другим народам относится толерантно, но в ответ – российский шовинизм, который за все эти годы внедрили в Крыму, мы знаем кем был заселен Крым в свое время – это коммунисты, военные в отставке, многие исполнители преступления 1944 года, те, кто вы селял наш народ и те, кто получил наше имущество, то есть те, кто не хочет вернуть награбленное.

(«Голос Крыма», 20.07.2007)

Характерними, хоч і менше поширеними у друкованому дискурсі, є терміни низької оцінки росіян за параметрами моралі та соціяльного статусу:

Но всё изменилось, когда на смену русским господам пришли русские холопы. Эти не стали ни с кем и ни с чем церемониться. В своём невежестве они рушили всё и вся и ... добились только того, что их самих сдуло ветром истории. Теперь пришло время восстанавливать всё лучшее, что было в прошлом, расчищая тот хаос, что оставили после себя безмозглые неучи и хамы, бесчинствовавшие в Крыму более 70 лет.

(«Avdet», 2007, № 47)

Підставовим арґументом для неґативної моральної оцінки нетатарського населення Криму є приписувана йому співучасть у злочині проти кримських татар, головним винуватцем якого є (радянська) влада:

Обалдевшие от счастья обретения земли, жилищ и иной собственности выселенного в 1944 году народа, новые поселенцы при одобрении властей довершили тот разру ши тельный процесс, обернувшийся впоследствии растлением собственных душ, утративших мораль, то, на чем зиждется личность.

(«Avdet», 2007, № 47)

Терміни, вживані на позначення українців, такого розмаїття не мають. Найуживанішими є украинские соратники, союзники, «друзья-соратники», наши традиционные «союзники». Лапки вказують на іронію, можливо, навіть сарказм, але водночас – на неповноцінність або недостатність статусу «союзника», вони сиґналізують, що від українців насправді очікують чогось більшого. Важливо відзначити (і саме цим пояснюється обмеженість діяпазону термінів), що українців оцінюють лише за одним параметром: ставлення до референтної групи (тобто до кримських татар). Зовсім немає експліцитно неґативної чи конфронтаційної оцінки.

Особливої уваги у кримському контексті заслуговує оцінка груп, що за останній час виокремилися зі сталої російськомовної більшости населення реґіону, кістяк...

Автори

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі