Креси без узаємних викреслювань

Грудень 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1250 переглядів

«Кресознавчий» вибух у Польщі1

Нещодавня хвиля великого зацікавлення літературою кресового дискурсу вже пішла на спад, минув час бурхливого розвитку кресознавчої думки в історії, літературознавстві, етнології, соціології. Перевидано ледь не все вартісне в цій царині, надруковане в еміґрації. Важко перелічити конференції, семінари, колективні збірники та індивідуальні праці, присвячені різним аспектам цього явища. З’являються нові й нові літературні, мемуарні, наукові й науково-популярні тексти, що перебувають у нурті кресової пам’яті. Десятки «кресофільських» сайтів в інтернеті склали нині окреме комунікативне явище. «Креси» вже оточують нас зусібіч і водночас перебувають у центрі нашої спільної чуйности. Схоже, мультиплікація та гіперболізація «кресів» у порівняно невеликому суспільстві й державі переростає їх реальний досвід і можливості, їх реальні географічні, етнічні та політичні мотивації, отож є вираженням непогамованих сил мітологізації. Тут поляки реалізуються найповніше. Цьому вони віддані більше, ніж державі, політиці чи розумній ощадності. Тема «кресів» захоплює не тільки східний простір, але й стає обіговою монетою в програмах різних конференцій, що торкаються питання міту, пограниччя, тотожности, багатокультурности, локальности, глобалізації, суб’єктности, спільности, спогадів дитинства, війни, минувшини, майбуття... і так далі. Здатна ревіталізуватися функція фікції «кресів» у польській колективній свідомості сперта не лише на літературну ностальгію. Цей образ особливого світу постає з дедалі потужнішого корпусу кресознавчих наукових, науково-популярних і мемуарних текстів. Поняття «креси» належить до ширшої структури думки й образу, набуває своєрідного магічномітотворчого характеру й суттєво впливає на суспільно-політичний стан польської спільноти. Під таким кутом зору «креси» бачаться чимось найбільш польським, хоча (бо) воно втрачене, чимось таким, що ex definitione ушляхетнює кожного, хто про це говорить. І навпаки – найменша критика може наразитися на гостру реакцію чи навіть на звинувачення у національній зраді.

«Необґрунтована сила дискурсу...»

Про дивовижну живучість кресового міту, втисненого в рамки аркадійського і катастрофічного образів, і про щільний зв’язок між ними міркує видатний французький історик Даніель Бовуа2: «Ідилічний мотив переважаву польському мовленні про Україну, і краще ствердити зразу, що це було джерелом зазвичай катастрофічних стосунків між українцями та поляками»; його дивують ностальгійні настрої поляків, він не розуміє, «чому Україна надалі наповнювала душу пересічного поляка ностальгією та чарами, навіть за комуністичних часів» [с. 11].

У таких випадках підкреслюють роль літератури. Головним дискурсом, що заступив знання джерел про «креси » в польській публічній думці протягом щонайменше останніх староків, був літературний вимисел, який мітологізував дійсність, витісняючи раціональну історичну оцінку, особливо в часи поділів, а потім – комуністичного ізоляціонізму, створюючи мітологію втраченої вітчизни, страждання, жертовности. Однак варто зауважити, що становище літератури як джерела історичних, політичних, патріотичних знань – не є аберацією, притаманною польській свідомості, маніякально прив’язаній до «кресів», лишень психологічний ефект комплексу відокремлення, особливо в комуністичний період, і потреба спертися на єдине джерело, яке до кінця не можна було сфальшувати: на національну літературу. В еміґрації неминуча...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі