Країна, в якій побував папа

Листопад 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
87 переглядів

1.

Звістка про те, що папа Іван Павло II збирається відвідати Україну, прийнявши запрошення її президента й предстоятелів римо-католицької та греко-католицької церков, змішала докупи радість, подив і обурення. Політичні оглядачі вказували, що для українського президента це шанс урятувати своє становище, яке похитнув «касетний скандал». Утім, навіть найрізкіші критики очікували від приїзду папи важливих і корисних для України наслідків, сподіваючись, що він дасть Європі й світові нагоду згадати Україну з інакшого приводу, ніж через порушення прав людини, крадіжки газу або Чорнобиль.

Сподівання виявилися недаремними: принаймні у Польщі Україна завдяки Іванові Павлу II на кілька днів заволоділа мало не всім інформаційним простором. Польські медії докладно висвітлювали й коментували цю непросту, як раз у раз підкреслювалося, поїздку. Але кореспонденти на місці події, судячи з їхніх повідомлень, почувалися так, буцім опинилися в Єрусалимі вдень П’ятдесятниці, коли «кожний чув, як вони говорили його мовою» (Діяння, 2:6). Кожен журналіст нібито супроводжував іншого папу по іншій Україні. І лінія поділу між тими «Українами» здебільшого дивним чином повторила одну з найважливіших меж, які розділили польське суспільство: ставлення до змін, які відбулися після 1989 року.

Наслідком і підтвердженням тодішнього вибору мусило стати – як дехто вірить – приєднання Польщі до Європейського Союзу. Але цей вибір, раніше майже незаперечний, по дванадцятьох роках є таким уже не для кожного поляка. Проблема відносин Польщі з Європою стала однією з найважливіших тем у дебатах, що точаться довкола суспільних перетворень. І лише до формальної інтеґрації з ЄС вона не зводиться, охоплюючи, завдяки зусиллям насамперед правого табору, ширше коло питань, пов’язаних із неуникненним впливом західних зразків на різноманітні аспекти суспільного життя в країні – від функціонування інституцій до повсякденного побуту.

Зміна ладу чиїсь життєві обставини поліпшила або принаймні дала надію, а комусь принесла погіршення й утрату перспектив. І ці дві групи щораз більше віддаляються й щораз важче доходять порозуміння. Часто вони посилаються на одні й ті самі цінності – як-от християнське коріння чи патріотизм – але вкладають різний сенс у позірно однакові поняття. Ситуацію загострює те, що обидва світи надто мало пов’язані між собою. Кожен із них має свої медії, які є внутрішніми форумами обміну думками й інформацією.

Речником тих, кому зміни пішли на користь, є «Жечпосполіта» – колись офіційна урядова газета, а тепер поважне щоденне видання з часткою іноземного капіталу. Від колишнього нудного офіціозу в ній уже нічого не лишилося, проте своїй поважній назві вона намагається бути вірною. «Жечпосполіту» читають високі посадовці й політики, а також підприємці, науковці й усі, для кого інформація має реальну вартість, часом навіть комерційну. Ці люди є не лише «переможцями у грі» на полі соціальних реформ – вони посіли в цьому змаганні чільні позиції або намагаються їх здобути.

До дещо інших суспільних верств звертається «Ґазета Виборча» – найпопулярніше в Польщі щоденне видання з найбільшим накладом і виразним політичним спрямуванням. «ҐВ» дотримується ліберально-демократичної позиції, втім, подеколи позираючи в лівий бік політичної сцени. Водночас вона з повагою, ба навіть із шанобою ставиться до польської релігійності, намагаючися тлумачити її як потяг до універсальних цінностей гуманізму. Це газета для тих, хто схвалює суспільні зміни. Ці люди, може, не конче заробили собі маєтки чи бодай забезпечили належний рівень життя своїм сім’ям, а проте вони жваво обертаються в новій реальності: знають, де шукати, мають кваліфікацію, на яку є попит на ринку, шансів бачать перед собою більше, ніж загроз, і загалом у майбутнє дивляться з надією.

Представлена на ринку медій і чимала група тих, кому 1989 рік приніс скоріше утрати, аніж здобутки, позбавивши їх праці, колишнього суспільного становища і вкинувши їх...

Про автора
Категорiї: 
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі