Корумповане знання: неопатримоніяльна наука в Україні

Листопад 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
4
1740 переглядів

Чи є щось спільне між політиками, нафтою та порядністю? Науковий ступінь! З одного боку, академічний ринок «чорних дисертацій» за прибутковістю зіставляють із «нафтовою індустрією», а його головними споживачами є виборні і/чи призначувані чиновники. Із другого боку, політик, який здобув науковий ступінь не на «чорному ринку», чи не автоматично стає гідним похвали за чесність і порядність — принаймні від таких, як він сам. Так повівся у квітні 2014 року президент Білорусі, Аляксандр Лукашенка, підсумовуючи свої враження від в. о. президента України та спікера Верховної Ради Олександра Турчинова: «Дуже чесний та порядний чоловік, релігійний, написав десятки книжок, захистив докторську дисертацію не за гроші». 

У цій ситуації в концентрованому вигляді вся суть зафіксованого тектонічного зсуву, який заторкнув головних гравців постсовєтської Академії та їхні стосунки з політичною цариною. Дедалі визначальніше становище посідають чиновники, чиї честь і заслуги сумнівні, тоді як справжні академічні дослідники поступово утворюють те, що медієвісти влучно назвали «культурою мовчазної більшости», хоча міра цієї більшости ще потребує уточнення. Наукові ступені правлять за предмет різних актів купівлі-продажу чи дарування, але їхня вартість і престижність мало страждають від ерозії колись ухвалених стандартів присудження. Влада і знання, політика і наука, академія та чиновники — ці світи нині як ніколи переплетено й водночас затомізовано, але заразом вони далі є об’єктом не дослідження (за поодинокими винятками на кшталт Григорія Грабовича, Сергія Куделі, Юрія Мацієвського), а спекуляцій. 

Неопатримоніяльна наука як практика в Україні: голови ОДА та облрад

Український політичний режим є переважно неопатримоніяльним: йому притаманні відсутність чіткого розподілу соціюму на публічну та приватну царини і схильність управляти державою як приватним володінням керівних груп, які у цій системі приватизують різні суспільні функції та державні інститути (Олександр Фісун). Ознаки політичного режиму стають ознаками української науки, і так постає неопатримоніяльна наука. Голови ОДА й облрад — це соціяльна група, на підставі вивчення якої, точніше вивчення практик, як її представники отримують наукові ступені протягом 1992–2013 років, можна скласти попереднє уявлення про неопатримоніяльну науку в Україні. Приміром, науковий ступінь мають 45,9% голів ОДА, із них 32,27% (71 особа) є кандидатами і 13,64% (30 осіб) — докторами наук. У випадку з головами облрад у розрахунках узято до уваги 77 наукових ступенів, що їх отримали 66 осіб. Тож науковий ступінь мають 35,87% (66 осіб), із них 27,17% (50 осіб) — кандидати і 8,69% (16 осіб) — доктори наук. Лише третина цих осіб отримала наукові ступені під час перебування на посаді голови ОДА і/чи голови облради, а решта випадків припадає на попередні чи наступні посади. А це доволі велике розмаїття позицій, від міністра та прем’єр-міністра України до директора Феодосійської електромережі ДАЕК «Крименерго» чи голови правління акціонерного банку «Укргазбанк». Усіх їх об’єднує те, що 96% фактів «оступеніння» колишніх, чинних чи майбутніх голів ОДА і облрад безпосередньо залежать від ранґу у владній ієрархії і тривалости перебування на певній посаді. Іншими словами, в Україні визначальну роль в актуалізації прихованих наукових інтересів і здібностей у перетворенні до того нічим не примітних чиновників на енциклопедично освічених титанів Відродження відіграє обіймання (адміністративних) посад.

По-перше, в неопатримоніяльній науці науковий капітал формується за допомоги адміністративних засобів управління. Себто успіх у науковій діяльності пов’язано з контролем над призначуваними, виборними і/або управлінськими позиціями, які дають змогу отримати наукові ступені і робити це, іґноруючи вирішення головоломок чи розроблення ідей, що можуть стати підґрунтям для формування інтелектуальної ідентичности...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі