Короткий курс історії поп-культури

Березень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
7
164 переглядів

Нариси української популярної культури. За редакцією Олександра Гриценка. — Київ: Український центр культурних досліджень, 1998.

Існує безліч шляхів простої книги до рівня раритетного колекційного ви­дання, місце якого — на поличці ко­лекціонера, де з нього здуватимуть пил, милуватимуться здаля і лише у крайніх випадках, перед найзначнішими гістьми, братимуть у руки, ог­лядатимуть з усіх боків, перегорта­тимуть сторінку-дві та ставитимуть назад на полицю. Але в жодному разі не читатимуть, Боже борони: надто дороге задоволення. Отже, для такої честі книзі необхідно або пережити своїх сучасників щонайменше на століття, або вже від «народження» коштувати стільки, щоби зникало найменше бажання коли-небудь знімати її з тієї полиці. Проте є ще один варіант — бути виданою таким чином, аби будь-яке намагання поп­ри все прочитати непокірну закін­чувалося досить однозначно: книга розліталася на аркуші — уламки ге­ніальної думки.

Схоже, через брак коштів та часу «Нариси української популярної культури» обрали саме останній шлях. Фоліант, що вражає своєю ва­гою та вагомістю, розсипається в ру­ках, неначе піщана будівля, вкотре доводячи деконструктивістську при­роду сучасності, так само як рум’я­ний козак на обкладинці — гранично егоцентричну природу українця. І, власне, саме ця природа повстає про­ти такого недбалого ставлення до ін­телектуальної власності — видання унікального для тих, хто здатен оці­нити титанізм авторів та укладачів (що, в принципі, те саме), адже який український інтелектуал не пишається своєю вистражданою бібліо­текою!

Насправді, аналогу видання та­кого обсягу, ґрунтовності, повноти та рівня просто не існує. Олександр Гриценко, упорядник та ідейний керівник видання, мав стовідсоткову рацію, пишучи, що в ході роботи «виявилося чимало сфер побутуван­ня української культури (особливо коли йдеться не про традиційний фольклор чи “високе” мистецтво), де опертися дослідникові було прак­тично ні на що, окрім власне “по­кладів сировини”» та що «наші куль­турологи спокійний аналіз того, що відбувається, замінюють ритуальни­ми прокльонами на адресу “москов­ського колоніалізму”, “навали голлівудського кітчу” або ж “плебеїзації українського суспільства”». Хоча, з іншого боку, саме факт певної «си­рості» проблематики, відсутності проробленого підґрунтя, бодай якоїсь дискусії навколо цих питань і змушує зацікавленого читача поди­вуватися сміливості та впевненості авторів-упорядників, які за майже абсолютної відсутності горизонту видали на гора 760-сторінкове ви­дання з жанровою претензією на «Handbook of Ukrainian Popular Culture».

Аналогія не випадкова, позаяк сам упорядник згадує «Handbook of Ukrainian Popular Culture» як його прототип. Але вона провокує кілька досить-таки нав’язливих запитань, які надалі вже просто не дають спо­кійно насолоджуватися текстом.

Чи повинне таке видання з ог­ляду на його унікальність і жанрові претензії мати довідниковий характер? Які критерії вибору категорій до цього «глосарію»? Чому в автор­ському колективі відчутно бракує кваліфікованих фахівців з опису­ваних питань? Нарешті, як широко (або, навпаки, вузько) треба розу­міти предмет розмови, означений як «українська популярна культура»?

Якщо, за вищезгаданою анало­гією, «популярна культура» корелює з «popular culture», то крім «дуже по­ширеної» мусить ще мати значення «масової, споживацької, залежної від моди, поп-». Таким чином уловлю­ється явний дисонанс між «буден­ною» та «популярною» культурою — ядром, сутністю будь-якої культури взагалі й тому явищем, притаманним будь-якому культурному періоду, та масовою культурою другої полови­ни XIX — XX століття, явищем гіперконтекстуальним і конкретним. Такі суто методологічні непорозу­міння мали би призвести до коли­вання між традиціями Франкфурт­ської школи та Школи Анналів. Зрештою не відбувається ні те, ні ін­ше, ні, навіть, третє, оскільки з мето­дологією в «Нарисах...» ще більші проблеми, ніж із термінологією. У випадку з проблемами визначення...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі