Кореґування політичної коректності. Лист до редакції «Критики»

Жовтень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
41 переглядів

Дрібні помилки й непорозуміння, як побічний наслідок надто швидких новочасних комунікацій і комп’ютерних технологій, не оминули, на жаль, і мій текст, опублікований у дев’ятому числі «Критики» під редакційною назвою «Вправи з політичної коректності». Зокрема, в українському перекладі повторено ту саму помилку, якої припустився в публікації ориґіналу англомовний тижневик «Ukrainian Weekly», – «загубивши» кілька рядків і відтак приписавши Вишневецькому ту оцінку, яка насправді стосується Хмельницького. В ориґіналі було (пропущені рядки виділено курсивом): «Вишневенький постає у фільмі грубим і прямолінійним прихильником воєнних дій,хоч і ніде не згадується про український погляд на нього як на “русина, що обернувся поляком. Натомість Хмельницький виявляється єдиним персонажем, який аналізує події й ситуації й навіть обговорює соціальні проблеми». З англомовної публікації до українського перекладу перенесено також іще одну помилку: Алєксандр Домоґаров насправді датує встановлення кордону між Росією й Україною не 1955, а 1995-м роком.

Крім того, в електронному просторі Інтернету десь загубився фраґмент, який я підготував спеціально для публікації в «Критиці»:

Попри цілком щире прагнення не образити патріотичних почуттів українців, фільм «Вогнем і мечем» фактично й далі відтворює погляд Самуеля Твардовського на польсько-український конфлікт як на таку собі «громадянську війну». А тимчасом цей погляд польського поета XVII століття вже через кілька десятиліть був оспорений українським історіографом Самійлом Величком, котрий, власне, й започаткував не завершену досі польсько-українську історіографічну дискусію.

Її тривалість і гострота зумовлені передусім складністю й заплутаністю історичних подій, у яких тісно переплелися соціальні, економічні, релігійні та національні проблеми. Від наголосу на тому чи тому аспекті великою мірою залежить загальний погляд на польсько-українське минуле. Сьогодні наголошуються передусім проблеми національні. Як наслідок такого анахронізму, сучасні поляки, що є в основному нащадками колишніх селян-кріпаків, ототожнюють себе з маґнатами та гусарами як зі «своїми»; натомість лояльні галицькі уніати та українці-католики ставляться по один бік із повстанцями Хмельницького, попри виразно антиуніатське спрямування їхньої боротьби. Тим часом польські історики, як, наприклад, Ян Тазбір, цілком слушно вказують, що протагоністів XVII століття не можна вважати «поляками» й «українцями» в сучасному розумінні слова. Але не можна впадати й у протилежну крайність і цілком іґнорувати національний аспект тогочасної боротьби. Об’єктивно це веде до прийняття шовіністичних поглядів Сенкевича та істориків на кшталт Францішка Равіти-Ґавронського, котрі взагалі відкидали національний характер конфлікту.

Попри шляхетне бажання зцілити старі рани, ми не можемо іґнорувати простого факту, що чимало подій, які мали для одних культур і народів негативне значення, для інших були позитивними. З конфліктів і воєн, як, наприклад, у Нідерландах XVI століття, поставали нові національні традиції. І жодне прагнення сучасних іспанців та голландців до примирення не в змозі перекреслити ту історичну реальність. Хоч українське повстання й не увінчалося цілковитим успіхом, воно зумовило появу Гетьманщини як козацької державної автономії, розквіт українського бароко та становлення пової української еліти. Якщо до повстання русинська еліта вважала Річ Посполиту своєю батьківщиною, наприкінці XVI століття для мешканців козацьких земель батьківщиною вже була «Україна по обидва боки Дніпра». Отож одним із наслідків повстання стало те, що українські «браття» перестали вважати себе частиною польської політичної нації. «Зло» для Речі Посполитої було водночас «добром» для становлення новочасної української політичної культури. Як воно часто буває, громадянська війна, з погляду однієї традиції, означала національно-визвольну війну з погляду іншої.

Вважаю також за потрібне...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі